Теплий Олекса. “Тут Теплий Олексій іще іскриться зрана…” – останнім часом пригадується мені початок сонета Миколи Зерова – зараз, коли зима бореться з весною, коли то потоки, то ожеледиця, то сніг, то дощ. А згаданий вірш був написаний у березні 1935 р., коли відомий неокласик переживав і сімейну трагедію, і трагедію, яка наступила йому на горло: зацькований у Києві, через чужу заздрість вигнаний з університетської роботи, він був змушений переїхати до Москви, але там – потрапити під арешт
У своїй країні метру перекладу, науки і поезії не знайшлося місця, а в чужій культурі він знайшов смерть. Виникає питання: чому блискучий знавець античності й перекладач звернувся саме до українського свята? Так, Зеров народився в селі та знав прикмети, вірування й звичаї, був вихований на церковній культурі, чудово знав українську класику, але все ж таки: чому – Теплий Олексій? Спробуємо відповісти.
Сонет Зерова написаний якраз на свято Теплого Олекси (або Олексія – Чоловіка Божого). Зараз він припадає на 17 березня. Сам цей день і церковний, й історичний, і пов’язаний з прикметами. Спочатку – трохи релігії та історії.
Святий Олексій (чиє ім’я означає “захисник”) – історична постать, знатний римлянин, який жив у ІV столітті. “Житіє Олексія, чоловіка Божого”, як і сам сюжет, що зберігся у народних переказах, було популярне у Київській Русі та пізніше в Україні. Навіть ставили драму про цю постать, складали духовні вірші, які співали сліпі лірники та інші мандрівні музиканти. Текст перекладали з латинських і грецьких оригіналів. Цей сюжет вивчають у вищих навчальних закладах, на нього можна натрапити навіть у фольклорі (я зі школи пам’ятаю цю оповідь). Та й сьогодні постать преподобного Олексія популярна. Навіть роблять ікони цього святого, викладені бурштином або вишиті пацьорками.
Що особливого в житійній оповіді? Що нам відомо про святого Олексія? За текстом, це був син сенатора. Батьки обрали йому заможну наречену (інша версія – царської крові), тобто вирішили синову долю без його відома. У той час це вважалося нормальним. Проте Олексій пішов з дому шлюбної ночі, повернувши дружині золотого персня та пряжку від пояса. У житії є слова Олексія про те, що він не вертатиметься, доки Господь не поєднає його і дружину Своєю благодаттю. Тобто майбутній святий не вірив, що зроблений йому шлюб законний?
Юнак обрав мандри та служіння Богові. Нестандартна доля – тому вона й лягла в основу житія. Дійшовши до міста Едесси у Сирії, Олексій сімнадцять років молився при храмі Богородиці, а після смерті святого паламареві явилася сама Пречиста. Вона возвістила, що Олексій – це чоловік Божий. Цікаво, що за життя майбутній святий міг уславитися, але був дуже скромним і не бажав уваги до себе. Відомо також, що рідні шукали його, але не знайшли, бо слуги, побачивши у храмі Богородиці, не впізнали Олексія.
Далі праведнику так дошкуляли надмірним виявом пошани (просто робили культ), що ця людина втекла і, зрештою, Олексія прийняв його рідний батько – але не впізнав. І ще сімнадцять років син жив у батьківській господі як пригрітий жебрак. Інші слуги, бачачи смирення цього “зайди”, а також повагу своїх панів до нього, почали кривдити і паплюжити Олексія, але той усе терпів. Коли настала пора смерті, преподобний Олексій записав усе своє житіє, а також власні слова, сказані дружині шлюбної ночі – і так відкрилося, хто він насправді, але було вже пізно. Готова історія для роману чи серіалу, так? Але до цього житія ставляться серйозно. Отже, це людина незвичної долі та незвичного вибору – особливо як на сьогоднішній час.
Святому Олексію моляться про порятунок од сріблолюбства, від прив’язаності до мирських благ, а також – про батьків, які у надмірній скорботі з приводу того, що їхні чада обрали чернечу путь. Проте я довго не знала, що у народній уяві святий Олексій, чоловік Божий і Теплий Олекса – одна і та сама особа. Святого Олексія асоціюють… з погодою і пробудженням весни. Бо це не лише Теплий Олекса, але й “Олексій – З гір потоки”, “Олексій – З гір вода”. Він розверзає підземні джерела. Також цей святий – покровитель пасічників, мисливців, рибалок і просто селян-господарів. А ще – дівчат. Отже, багато кого – але особливо тих, хто сам коваль свого щастя і вміє працювати. Також цей день – привід радіти, але й не лінуватися.
Традиційно цей день вважається веселим – хоча житіє святого було страдницьким. Пора потепліти – ось чому Олекса – Теплий. Кажуть: “Зверху пече – знизу тече”, тобто все тане. Ще вірять: яка погода на Олексія – така сама буде на Великдень. А за нашими прикметами, “Теплий Олекса випускає бджіл на весну”. Цього дня починають активно піклуватися про бджіл – адже це елемент нашої культури. Замовляють їх – “щоб інших хазяїв не шукали”. Вірили, що тоді мед буде смачніший. Отже, Теплий Олекса ще й частує солодким медом. А ще цього дня прилітають журавлі з вирію. Стежать: чи не пролунає їхній крик, і що він віщує. Журавлям діти “перев’язували” дорогу червоним поясом. Також Теплого Олекси – виховний день, бо забороняється руйнувати журавлине гніздо (утім, ніколи не можна нищити пташиних кубел), бо журавель – Божий птах, і якщо його скривдити, щастя не буде.
17 березня пробуджується природа. Прокидаються бджоли, ведмеді, а лисиці потроху починають нишпорити, шукаючи курей. Також саме 30 березня починає співати вівсянка, яка віщує врожай на гриби і ягоди. І якщо почути цю задерикувату птаху, то весь рік будеш веселим. А ще вірять: на Теплого Олекси щука викидає ікру та розбиває хвостом лід. Багато хто це знає, але досі не всі знають, що саме рибалки вшановують святого Олексія – інакше не бачити влову, як своїх вух без дзеркала. А ще цього дня можна почути, як щука розбиває лід. Проте краще її не ловити, а то вперіщить хвостом.
Також 17-го березня пора братися до нових сільськогосподарських робіт. Саме на Олексія починають сіяти овес і ячмінь. Готують нові вози, колеса, виносять вулики, майструють, пораються…
Можна багато згадувати про цей день, але підсумок один: 17 березня зимі кінець. Буде і врожай пшениці, і весілля пора готувати, а також – усією родиною зібратися за столом і пити березовий сік. А ще Теплий Олексій допомагає у шлюбному житті. Якщо дівчина 17 березня побачить лелеку, це на добро, бо швидко тоді зустріне нареченого. Адже саме лелека, за віруваннями, приносить дітей, а також – і це ми не раз бачили і бачимо – гніздиться на стріхах, або йому майструють колесо для кубла. Лелека – священний птах, який береже родину і господу. Тоді будуть мир і добробут. Або інша прикмета. Якщо дівчата бачили жебрака, то мали дати йому сорочку. Бажано – потай її вишити. Вважалося, що після дару не забаряться старости. Чи пов’язували це із самим святим Олексієм, який довго жебракував на паперті? Як би не було, але 30 березня – вияв доброти і допомоги. Святий Олексій допоможе у надійному шлюбі, щоб дівчина правильно, по-християнському, стала дружиною.
Але що сказано в сонеті Миколи Зерова? Поет висловлює сподівання:
А може, ще добро побачу?
А може, лихо переплачу?Тут теплий Олексій іще іскриться зрана,
Скрізь під ялинами хрумтить тонкий льодок,
І струмні талих вод до торф’яних річок
Іще не гомонять… І сіра далеч тьмяна…О ні! В пустелі цій не випадає манна,
Сидить лише гризот неублаганний смок
І душить тугою мій виснажений крок.
Смутна, о земле, ти! Скупа, обітованна!А може, це не ти, а сам я туманію…
Чи скоро ж у мені, о теплий Олексію,
Минуться туга, біль, розтане темний лід?Чи скоро пролісок прокинеться для мене
І, рястом криючи утрати глибший слід,
Заграє, зацвіте надії тло зелене?Микола Зеров, 30-31.03.1935
Треба сказати, що святому Олексію моляться від надмірної гордині, а також щоб порятував од небезпеки бути вкушеним гадом. Можливо, тут Зеров мав на увазі ще й молитву про уникнення небезпеки, захист од ворогів. Також “теплий Олексій” тут – виразна весна, а згаданий зелений колір означає надію. Адже, за прикметами, “Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить”. Недарма цього дня придивляються до беріз: чи не брунькуються вони. Адже вже пора текти сокам.
Отже, у переламний момент, у визначення між “так” і “ні”, прощаючись з Україною, Микола Зеров звернувся до рідного святого. Теплий Олексій для поета виступив не просто християнським святим, а й символом пробудження для нового життя. Українське свято – як захист од ворогів, як допомога у біді.
Фото: Олексій Римський в Сан-Клементе, фреска XI ст./Вікіпедія