Будинок на розі вул. Бандери – Старосольських – розкішна чотириповерхова наріжна камʼяниця, що вирізняється серед інших будинків на вулиці наріжним розташуванням та великими віконницями. У останні роки найбільш примітним у цій будівлі є відділення «Укрпошти», однак уже в квітні тут запрацює Центр міської мобільності – ще один проєкт Львівського муніципального мистецького центру, що обʼєднає однодумців навколо тем безбарʼєрності та інклюзивності.
Ще один будинок Касслера
Будинок на вул. Бандери, 54 збудували у 1913 році у стилі раціонального модерну, із гротескним трактуванням ордерних елементів та оригінальною композицією архітектурних обʼємів. Збудований на замовлення Берля Фінклера за проєктом відомого архітектора Фердинанда Касслера. Він відомий львівʼянам як автор перших у місті хмарочосів – Прибуткового дому Йони Шпрехера на пл. Міцкевича та Будинку Профспілок на просп. Шевченка. Скульптури на будинку для Берля Фінклера виконав Зигмунт Курчинський.
У радянські часи будинок розквартирували, тому нинішній проєкт відрізняється від оригінального. Однак, на сайтах нерухомості можна знайти оголошення про продаж розкішних квартир у цьому будинку розміром у цілий поверх.
У останні кілька десятків років велике приміщення на першому поверсі, зі сторони вул. Бандери, займало відділення «Укрпошти», а приміщення зі сторони вул. Старосольських – пустувало та слугувало складом.
Від велосипедів у великий проєкт
Концепція створення простору мобільності в закинутому приміщенні на вул. Бандери виросла з ідеї безкоштовного велопарку для переселенців. За словами директорки Львівського муніципального мистецького центру Ляни Мицько, на початку повномасштабного вторгнення установа прихистила чимало переселенців, які, серед іншого, говорили між собою про зручність пересування велосипедом по місту та розширення можливостей користування цим видом транспорту. Тоді Ляна Мицько запропонувала міському управлінню транспорту створити для переселенців велопрокат.
«Я спілкувалася з тими, хто хотів залишитися надалі жити у Львові, і багато хто з них розповідав, що в них немає можливості тут пересуватися на велосипедах. Велосипед – це дуже хороший спосіб знайомитися з містом і знайомити людей між собою. Паралельно виникла проблема, що багато веломайстрів пішли на війну. Тоді я подумала, що треба почати щось робити, по-перше, знайти велосипеди, по-друге, знайти місце, де вся ця велоспільнота буде збиратися. Тоді київський урбаніст та мій колега Вадим Денисенко запропонував написати листа данському урбаністу Мікаелю Колвілл-Андерсену, запропонувавши долучитися до пошуків вживаних роверів для українських переселенців. І він відгукнувся», – пригадує Ляна Мицько.
Ляна Мицько
Мікаель Колвілл-Андерсен не просто відгукнувся на прохання львівських активістів, а разом із групою однодумців запустив у на батьківщині благодійну кампанію зі збору велосипедів – Bikes4Ukraine. Тоді до Львова привезли 100 велосипедів і облаштували близько десяти станцій прокату, якими безкоштовно могли скористатися переселенці, що офіційно зареєстровані у місті. Решту транспорту передали в деокуповані міста.
Мікаель Колвілл-Андерсен у одному з модульних містечок, де живуть переселенці у Львові
«Приміщення було покинутим дуже багато років»
Паралельно команда Муніципального мистецького центру шукала приміщення, де могла б збиратися велоспільнота, та інвесторів, які б підтримали цей проєкт. І знайшли. Компанія Calsberg, яка допомагала доставляти велосипеди з Данії в Україну, надала ґрант на створення Центру міської мобільності, а міська рада передала занедбане комунальне приміщення на 55 м2.
«Я думала, чому нам дали це приміщення? Так дивно, такий центр. А коли ми відкрили двері, то зрозуміли. Приміщення було покинутим дуже багато років. Там текли труби, а деякі мешканці непритаманні для будинку каналізаційні стояки», – розповідає Ляна Мицько.
Ремонт цього приміщення тривав півтора року й за цей час, зазначає Ляна Мицько, у проєкту змінились пріоритети, тож його потрібно було прилаштувати до нової реальності.
«Арт-центр є інклюзивним простором, і останнім часом ми почали більш активно працювати з темою інклюзивності. До нас почали звертатися різні установи, які займаються транспортом і мобільністю, щоби провести свої події. Тоді я зрозуміла, що до теми велосипедного розвитку міста непогано було б додати тему інклюзивності. Тому, що це логічно. Ровер проїжджає там, де нема барʼєрів. Людина на кріслі колісному теж почувається вільно там, де нема барʼєрів, там, де вона може зайти самостійно у простір», – каже керівниця Львівського муніципального мистецького центру.
Першою подією, що його відкриє, буде виставка про 100 років нідерландського урбанізму, створена у співпраці з посольством Нідерландів, – «Урбаністичні діалоги: українські та нідерландські дизайн візії побудови кращого майбутнього». Згодом простір зможуть використовувати для проведення ветеранських подій, адже біля входу в будівлю облаштували пандус та змінили організацію руху – облаштували контрсмугу, проклали велосмугу, що інтегрується у велодоріжку на вул. Бандери, та розширили тротуар.
«Простір стане місцем для дискусій, лекцій, майстер-класів, контактів з різними організаціями, які займаються покращенням інклюзивного міста, скажімо так. Ми працюємо з ветеранами, бо тільки ті, хто якимось чином контактує з людьми, які справді потребують інклюзивного міста і безбар’єрного пересування, справді розуміють, для чого про це говорити часто», – додає Ляна Мицько.
У планах – налагодити співпрацю з навчальними закладами Львова, де зможуть проходити практику веломайстри, адже через війну і відтік кадрів ця професія у Львові зараз дуже затребувана. Майстри зможуть ремонтувати не лише велосипеди, а й крісла колісні.
Ветеран та керівник абілітаційного процесу Lviv Habilitation Сentre Сергій Тітаренко також пересувається на кріслі колісному.
«Львів став лікувально-реабілітаційним хабом і має ще стати прикладом для інших міст, як облаштовувати урбаністику. Ми будуємо розвинене суспільство, тому ми маємо потурбуватися про менш захищені категорії. Насамперед ідеться про архітектурну доступність. Мало дати людині протез чи крісло, треба змінювати інфраструктуру і робити її доступною. І починати треба з соціальних міць загального користування», – каже Сергій Тітаренко.
Відкриття Центру міської мобільності заплановане на 13 квітня на вул. Бандери, 54. Остаточну програму організатори повідомлять ближче до дати відкриття.