Кожен будинок в центрі Львова – то стислий переказ багатовікової історії міста. По кам’яницях площі Ринок можна вивчати стилі архітектури, моду різних періодів, історії мешканців цих будинків і подій, що там сталися. Їхні підвалини часто сягають дрімучого готичного середньовіччя, перші поверхи зберігають склепіння і розписи періоду Ренесансу, а верхні – могли добудовуватися вже в період бабці Австрії. Якщо їм вдалося вціліти без капітальних перебудов радянського часу і «євроремонтів» 90-х, тоді є шанс побачити всю красу.
Однією з команд, що займається відновленням давньої розкоші, є реставраційна майстерня Karp Restorer. Її засновник Василь Карпів розповів нам про один з цінних обʼєктів, над яким працює його команда на площі Ринок, 21. Там на другому поверсі відкрили одну частину мистецького простору Mono і реставрують ще одне приміщення. Новою місією будівлі буде підтримка і відновлення через культуру і мистецтво.
Ратуша і площа Ринок відбивається у вікнах культурного простору
З часів Ренесансу
Цю кам’яницю на Ринку звели у першій половині XVII ст. на фундаментах готичної XV ст. Від 1620 року вона називалася Матиса Кисьолки, а з 1639, коли власником став Андрій Самбір Домбровський, – Домбровською. Чоловік був заможним, згодом у міській раді був лавником, райцею та кілька разів обирався бурмістром.
«У кам’яниці мешкали різні достойні львівські родини – Зилькєвичі, Купинські, Нущинські. Якийсь час у ній жив італієць Убалдіні, який, втікаючи від переслідувань, брав участь у змові проти Медічі, осів у Львові, де одружився з донькою Вільчка, власника ринкової камʼяниці №3», – зазначено в історичній довідці.
Будинок на площі Ринок, 21
У кам’яниці збережені розкішні ренесансні різьблені колони з білого каменю довкола вікон та профільовані модринові балки на стелі. Набіли на стінах сягають близько 20 шарів. Стіни відтворюють історію і моду різних століть – від ренесансних та ілюзійних розписів періоду бароко, класицизму до сецесійних квітів і трафаретів міжвоєнного періоду. Будинок впродовж століть пережив численні перебудови і добудови: наприкінці XVIII ст. там перепланували партер, а в XIX ст. з’явився 4 поверх.
Різьблені білокам’яні колони з періоду Ренесансу
У довідці зазначено, що в кінці XIX ст. реконструювали портал кам’яниці, архітектор Артур Шлеєн спроєктував деревʼяні крамничні вітрини. 1935 року там працювала цукерня, що належала фірмі Ю. Міхотек, та салон мод Х. Ріхтера, вхід до якого вів з сіней.
Двері у коридорі
Понад 20 нашарувань побілок
Всю історію і велич минулих століть приховали за простими побілками радянського часу. Пощастило, що їх не оббивали до цегли, а просто намулювали зверху черговий шар вапна. Міська рада, якій належить це приміщення, вирішила влаштувати тут культурний простір, зокрема, для психологічного відновлення ветеранів. Роботи профінансували меценати.
Василь Карпів розповідає, що у першій кімнаті Mono виявили сліди від опор ренесансних склепінь, залишки порталів під стелею. Їх зрізали у XIX ст, як і дерев’яні балки стелі.
Василь Карпів показує розписи різних періодів
«Нам відкрилися цікаві речі, наприклад, підп’ятники зруйнованих склепінь. Спочатку були високі, довгі вікна. Ця зала була величезною, вся в розписах. Склепіння, найімовірніше, були тут до 1800-х років. Ми підозрюємо, що у XIX столітті стелю вирівняли балками, підшили на очеретяну дранку, заштукатурили та розписали. Але потім, в радянський період, все це приховали. Переходи між кімнатами були перемуровані, закриті», – розповідає про відкриття під час реставрації Василь Карпів.
Разом зі склепіннями у XIX ст. демонтували і балки, їх повторно використали на піддашші. Проте такі дерев’яні балки вціліли в другій кімнаті. Стеля і кам’яні різьблені портали там – це одна з найдавніших форм, які збереглися практично цілісно. Кам’яний портал довелося відчищати лазером від численних набілів, які замулювати красиву різьбу.
У приміщенні відкрили всі вцілілі елементи минулих епох
Із цікавих знахідок Василь Карпів називає шматок темно-коричневих шпалер ручної роботи, австрійську проводку, яку ховали в стіні. Цікавими є двері в ніші, які можуть датуватися навіть XVIII-XIX століттям, але вони вторинного використання, зібрані.
«Всі ці сліди ми залишаємо, щоб показати історичну пошаровість. Фактично ми відкрили скелет цього будинку із залишками різних історичних періодів», – підсумовує керівник Karp Restorer.
Двері до ніші
Простір, який повертатиме до життя
Нову концепцію інтер’єру напрацював художник Влодко Костирко. Оновлене приміщення є публічним артпростором, який як своїми експонатами, так і своїми стінами «говорить» до відвідувачів. Уповноважена Львівської міської ради з питань культури Наталія Бунда розповіла нам, що простір допоможе формуватиме людині нові сенси, повертатиме до життя.
«Чому Моно? Одна людина, одна дискусія, одне слово може змінити тебе. Це натхненний майданчик, який дає свіжий погляд і усвідомлення. Коли потрапляєш у ті стіни, це вже працює для освіти і збереження культурної спадщини. Також атмосфера камерності, затишності, домашнього комфорту – це ті додаткові сенси, які ми додаємо в час війни», – пояснює концепцію Наталія Бунда.
Простір створює затишну атмосферу
Культура і мистецтво допомагатимуть зцілювати травми через такі напрямки:
- Лекційна і дискусійна програми. Спікери з різних сфер говоритимуть про суспільно важливі теми.
- Виставка одного експоната. Один об’єкт з історією і вагомістю, через нього транслюється певна тема.
- Сучасні культурні практики: перформативне мистецтво, акустичні концерти.
Ренесансні дерев’яні балки і радянська бетонна стеля – як контраст епох
Паралельно у сусідньому приміщенні на другому поверсі до травня триватимуть реставраційні роботи. Тут фахівці виявили найдавніші вціліли розписи – періоду Ренесансу, яких не було у вже оновленому. На стелі тут дуже контрастують 400-річні ренесансні балки і радянська бетонна стеля. Зовні з внутрішнього двору встановлять ліфт для інклюзивного безбар’єрного доступу. Після цього два приміщення об’єднають в один.
Усі фото – нам