Під час розкопок неподалік невеликого угорського села Акасто, що лежить приблизно за 90 кілометрів на південний схід від Будапешта, волонтери та археологи натрапили на надзвичайно промовистий слід минулого: три багаті поховання чоловіків-воїнів віком близько 1 100 років. Нові результати аналізу ДНК показали, що ці люди були родичами по батьківській лінії – фактично, перед нами сімейна усипальниця елітних вершників ранньосередньовічної Угорщини.
Родинна гробниця воїнів X століття
Команда з археологічного відділу Музею Катона Йожефа (Katona József Museum) в Кечкеметі, один із помітних регіональних музеїв Угорщини, досліджує цю ділянку в межах програми громадської археології, де до розкопок долучаються не лише професіонали, а й підготовлені волонтери. Роботу очолював археолог Вільгельм Габор, який спеціалізується на періоді становлення угорського королівства.
За результатами датування, всі три поховання були зроблені у 920-930-х роках. Це час, коли угорські загони здійснювали далекі військові походи Європою, зокрема в Північну Італію та німецькі землі, а на території сучасної Угорщини вже формувалася державна структура, що стане основою Королівства Угорщина.
У трьох могилах археологи нарахували 81 монету. Переважна більшість із них походить із Північної Італії і карбована за правління короля Беренгара (888-924 роки) – нащадка Карла Великого, імператора, якого вважають засновником так званої «Каролінзької імперії» та однією з центральних постатей європейського Середньовіччя. За свідченням історичних джерел, саме в цей період угорські воїни виступали союзниками або найманцями в італійських війнах. Тож цілком імовірно, що монети з могил – це не просто скарб, а нагорода чи здобич із далеких походів до Ломбардії та інших регіонів Північної Італії.
Поховання підлітка в золотих прикрасах
Наймолодший із виявлених воїнів помер у віці 17-18 років. Попри його юний вік, поховання промовляє про високий соціальний статус. На тілі збереглися рештки багатих прикрас і обладунку, характерних для вершника, тісно пов’язаного з тодішньою військовою елітою.
На його стегнах лежав пояс, частково оздоблений посрібленими і позолоченими накладками. Сам пояс – це не просто зручний елемент одягу, а важливий символ становища власника. Металеві накладки та бляхи показують, наскільки заможним і впливовим був воїн за життя.
Справа від кістяка археологи знайшли шкіряну сумку – сабреташ, характерну для кочових і напівкочових вершників Євразійських степів. Її лицеву сторону прикрашала срібна пластина. Це поєднання функціональності та розкоші: у такій сумці воїн міг носити документи, печатки, коштовності або дрібні предмети, що маркували його належність до військової верхівки.
На лівій руці юнака був золотий перстень із блакитними скляними вставками. Ноги прикрашали витончений срібний браслет і срібні обручі на щиколотках. На тілі також виявили кілька дрібних золотих пластинок – ймовірно, це залишки дорогої тканини або поховального покривала, розшитого золотом.
Поруч лежали елементи кінського спорядження зі шкіряними ременями, оздобленими позолоченими срібними деталями. Для ранньосередньовічної Угорщини поховання разом із кінським спорядженням – важлива ознака приналежності до еліти: кінь був не лише засобом пересування, а й виразним показником багатства, престижу і військової потуги.
Озброєний лучник-підліток
Другий воїн помер ще молодшим – приблизно у 15-16 років. Але й його поховання свідчить про високий статус і спеціалізацію як стрільця з лука.
Поруч із ним археологи знайшли сагайдак із сімома стрілами та лук. На кінцях лука і на його руків’ї збереглися декоративні рогові пластини. Таке оздоблення мало не лише естетичне, а й практичне значення: ріг посилював конструкцію складного лука, роблячи його більш пружним і надійним. Складні луки з рогу та дерева – характерна зброя кочових і напівкочових народів степової зони, зокрема угорців у період їхньої міграції в Карпатський басейн.
Набір із лука, стріл, сагайдака та поясних прикрас добре узгоджується з образом вершника-лучника, що в Х столітті був основою угорських кінних військ. Саме такі воїни робили угорські загони дуже маневровими й небезпечними для тодішніх європейських армій, які значною мірою покладалися на важку піхоту.
Старший воїн – ймовірний глава роду
Третє поховання належало чоловікові віком приблизно 30-35 років. На тлі двох юнаків він виглядає зрілим досвідченим вояком, а обставини поховання свідчать про вагоме становище в ієрархії.
У могилі виявили шаблю, лучне спорядження, кінську збрую, срібний браслет, а також пояс, прикрашений монетами. Нанизані на пояс монети могли виконувати одразу кілька функцій: бути грошовим запасом, знаком особистих заслуг або своєрідною «візитівкою» воїна, що побував у далеких землях.
Генетичний аналіз показав, що саме цей чоловік, найімовірніше, був батьком або старшим братом наймолодшого воїна. При цьому всі троє похованих виявилися спорідненими по батьківській лінії. Отже, археологи мають справу не просто з групою високостатусних бійців, а з родинною гробницею військової верхівки.
Монети з Північної Італії та тінь Карла Великого
81 знайдена монета – це своєрідний «польовий щоденник» угорських воїнів. Більшість цих монет карбували у Північній Італії за владарювання Беренгара, одного з пізніх представників каролінзької традиції. Карл Великий, його прадід, ще у VIII-IX століттях об’єднав значну частину Західної та Центральної Європи, і саме з його постаттю пов’язують формування середньовічної ідеї «Європи» як спільного політичного й культурного простору.
Після розпаду імперії Карла Великого Північна Італія стала полем напруженої боротьби між місцевими правителями, німецькими королями та різними військовими угрупованнями. Угорські загони брали участь у цих конфліктах – інколи як союзники одного з претендентів, інколи як самостійна сила, що здійснювала грабіжницькі набіги. Монети Беренгара в могилах нагадують, що доля цих трьох воїнів була тісно пов’язана з великими політичними рухами того часу.
Що розповідають ізотопи та ДНК
Окрім класичної археології, команда застосувала й методи природничих наук. Аналіз ДНК підтвердив спорідненість усіх трьох воїнів по батьківській лінії, а також дав змогу виявити тісні родинні зв’язки між старшим чоловіком і наймолодшим – батько або старший брат.
Дослідники також вивчали співвідношення ізотопів у кістках – різновидів хімічних елементів із різною масою атомів. Ізотопний склад, зокрема азоту й вуглецю, може розповісти про харчування людини впродовж значної частини її життя. У випадку трьох воїнів аналіз показав раціон, багатий на тваринний білок. Це співзвучно з уявленнями про життя військової і соціальної верхівки, яка мала доступ до великої кількості м’яса та молочних продуктів, що було не таким звичним для бідніших верств населення.
Елітний загін вершників та їх місце в історії Угорщини
За підсумками розкопок археологи дійшли висновку, що перед ними місце поховання групи воїнів, які належали до вищого військового керівництва ранньої угорської держави. Про це свідчить поєднання розкішних прикрас, багатого озброєння, кінської збруї, іноземних монет і присутність родинних зв’язків серед похованих.
Регіон навколо Акасто, розташований на рівнинах центральної Угорщини, недалеко від міста Кечкемет, іздавна був зручним місцем для кочових і напівкочових спільнот завдяки пасовищам та близькості до торгових шляхів. Кечкемет, нині одне з важливих міст центральної частини країни, сформувався набагато пізніше, але археологічні знахідки поблизу свідчать про значущість цієї території вже в епоху становлення угорського королівства.
Дослідження трьох поховань ще триває. Науковці прагнуть точніше з’ясувати родовід воїнів, їхнє можливе походження, часові межі участі в походах до Італії, а також умови, за яких вони загинули. Наразі причина смерті залишається невідомою: на кістках не виявили очевидних слідів тяжких поранень, але це не виключає загибелі в бою або від ран, що не залишили виразних слідів на скелеті.
Попри ці невідомі сторінки, уже зараз знахідка біля Акасто дозволяє побачити історію не абстрактних «угорських вершників», а цілком конкретної родини воїнів, які разом пройшли далекі походи, а зрештою були поховані поруч, залишивши у ґрунті Подунав’я зброю, прикраси й монети з країв, де колись панував нащадок Карла Великого.
