Археологи виявили у Західному Норфолку на сході Англії скарб, який змінює уявлення про війну в Британії часів залізної доби. Серед десятків бронзових і залізних предметів тут знайшли майже цілий бойовий ріг – так званий карнікс, яким, цілком імовірно, користувалися воїни королеви Будіки під час повстання проти Риму близько 2 000 років тому.
Скарб із полів майбутнього житлового району
Знахідку зробили минулого року під час археологічних робіт перед забудовою житлового масиву в Західному Норфолку. Такі дослідження у Великій Британії є звичною частиною підготовки до будівництва: перш ніж підуть екскаватори, на ділянку виходять археологи, щоб не втратити можливі сліди минулого.
Розкопки виконувала компанія Pre-Construct Archaeology, а наукові дослідження і збереження знахідок координує державна організація Historic England, яка опікується історичною спадщиною Англії – від римських фортець до індустріальних пам’яток.
Металевий скарб, закладений у землю приблизно у І столітті нашої ери, видобули з ґрунту єдиним блоком. Це дозволило застосувати сучасні методи дослідження – рентгенівську зйомку та комп’ютерну томографію (CT-сканування). Лише після детального аналізу в лабораторії археологи почали поетапно розкривати та очищувати кожен предмет.
Що саме знайшли: від бойового рогу до щитів
У складі скарбу – цілий «арсенал» залізного віку, в якому поєднуються військовий престиж, ритуал і мистецтво:
- майже повністю збережений бойовий ріг-карнікс із головою тварини;
- бронзова частина військового штандарта у формі голови вепра;
- п’ять умбонів – металевих опуклих накладок у центрі щитів;
- інші елементи озброєння та оздоблення зі сплавів міді та заліза.
Умбони не просто посилювали щит, даючи змогу відбивати удари, а й служили місцем, де часто зосереджувалося художнє оздоблення. Для кельтських племен, які мешкали на території Британських островів у залізну добу, зброя та обладунок були водночас й інструментами війни, й носіями статусу, й сакральними предметами.
Представники Pre-Construct Archaeology підкреслюють: знахідки такого рівня рідкісні не лише для Британії, а й для всієї Європи. Бойових рогів-карніксів, подібних до цього, на території Британії відомо всього три; новий екземпляр – один із найбільш повних і найкраще збережених на європейському континенті.
Карнікс: як звучала кельтська війна
Карнікс був мідним духовим інструментом, спорідненим із трубою, але набагато ефектнішим за формою. Його робили високим і вертикально витягнутим, так, щоб над головами воїнів здіймалася фантастична голова тварини – найчастіше вепра, інколи дракона чи іншої істоти з роззявленою пащею. Усередині «пащі» могли рухатися язички чи пластини, що додавали звуку вібрації й лякаючого гуркоту.
Карнікс був характерним для кельтських племен залізної доби, які населяли великі території Європи – від сучасної Франції та Німеччини до Британії. Римські автори описували, що під час битв кельти любили створювати приголомшливий акустичний ефект: гучні роги, вигуки й удари по щитах мали приголомшити противника ще до зіткнення.
Самі римляни сприймали карнікс як знак перемоги над «варварами» і часто забирали такі інструменти як трофеї. Тому добре збережені оригінали надзвичайно рідкісні: більшість або знищили, або переплавили.
Спроба відтворити голос залізного віку
На основі знахідок із різних куточків Європи Національний музей Шотландії у Единбурзі створив реконструкцію карнікса. Коли музикант Джон Кенні грає на цьому інструменті, звучання нагадує поєднання розкотистого рику, реву та металевого гуркоту. Сам музей розташований у центрі історичної частини Единбурга – міста, що зберегло середньовічну структуру вулиць і виходить кам’яними терасами на згаслий вулкан Артурс-Сіт. У цих краєвидах особливо добре відчувається зв’язок сучасної Шотландії з кельтським та ранньосередньовічним минулим.
Новий норфолкський карнікс дозволить порівняти реальну конструкцію з музейною реконструкцією: дослідники зможуть точніше зрозуміти, як інструмент збирався, як саме кріпилася голова тварини, і які акустичні можливості мав такий ріг.
Чи пов’язаний скарб із повстанням Будіки
Датування скарбу – І століття нашої ери – та його місце розташування в Західному Норфолку одразу спрямували думки істориків до однієї з найяскравіших постатей давньої Британії – королеви Будіки.
У 60 році нашої ери Будіка, правителька племені іценів, очолила повстання проти римлян. Іцени мешкали саме на території сучасного Норфолку: ця частина Східної Англії й нині зберігає численні археологічні свідчення кельтського минулого – від укріплених пагорбів до поховань.
За описами римських істориків Тацита й Діона Кассія, повстання Будіки було одним із найбільш руйнівних ударів по Римській імперії на теренах Британії. Повстанці спалили Камулодун (сучасний Колчестер) – тодішню римську столицю провінції, знищили велике торгове та адміністративне місто Лондиній (теперішній Лондон) і Верулам (район сучасного Сент-Олбанса неподалік нинішньої траси M1). Лише після мобілізації значних сил римлянам вдалося розгромити армію Будіки; сама королева, за різними версіями джерел, загинула від хвороби або вкоротила собі віку, щоб не потрапити у полон.
Чи були саме ці знайдені карнікс і штандарт на полі бою повстанців – питання, на яке археологія навряд чи дасть однозначну відповідь. Однак поєднання дати, географії та військового характеру предметів робить гіпотезу про зв’язок із анти-римським спротивом вельми переконливою. Скарб могли закопати перед битвою як жертву богам, після поразки, намагаючись уберегти святі предмети від захоплення ворогом, або в межах ритуалу завершення якогось воєнного циклу.
Кельти, Рим і боротьба за Британію
На момент римського завоювання Британські острови були мозаїкою кельтських політичних утворень. Ці громади будували укріплені поселення на пагорбах, займалися землеробством, торгували з Галлією (сучасна Франція) і вже мали розвинену металургію. Вони використовували ланцюгові обладунки, добре викувані мечі й щити з металевими елементами – ознаки суспільства, де війна була важливою частиною життя й символічного порядку.
Римська імперія, розширюючи свої межі, бачила Британію одночасно як ресурс (метали, зокрема олово, та інші природні багатства) і як територію, контроль над якою мав стратегічне значення для домінування в Північній Атлантиці. Після вторгнення 43 року нашої ери римляни поступово просувалися вглиб острова, будуючи дороги, фортеці й міста. Сучасні руїни римських поселень – від стін у Лондоні до укріплень у Честері та вздовж валу Адріана в північній Англії – досі нагадують про цю трансформацію ландшафту.
Повстання Будіки показало, якою напруженою була ця зустріч двох світів. Знахідка карнікса й військового штандарта з головою вепра в Норфолку додає до цієї історії матеріальний голос – буквально інструменти, які могли підносити бойовий дух кельтських воїнів і водночас лякати легіонерів імперії.
Як працюють із таким скарбом у лабораторії
Після вилучення ґрунтового блоку зі скарбом дослідники застосували рентгенівську томографію, щоб «зазирнути» усередину, не руйнуючи структуру. Такі методи дозволяють побачити форму й взаємне розташування предметів, оцінити ступінь корозії, виявити приховані деталі оздоблення, які не видно крізь наліт часу.
Далі консерватори поступово, шар за шаром, знімають ґрунт, фіксуючи кожен етап і стан поверхонь. Для очищення бронзи й заліза використовують як механічні інструменти (від найдрібніших щіточок до мікроскальпелів), так і хімічні засоби, що стабілізують метал. Мета – зберегти максимум оригінального матеріалу й запобігти подальшому руйнуванню, адже артефакт, який провів два тисячоліття в ґрунті з певною вологістю й хімічним складом, у повітрі може почати розсипатися.
Усі ці роботи тривають і нині. За словами Historic England, дослідження й консервація вимагатимуть ще чимало часу, але вже зараз очевидно, що перед науковцями – одна з найважливіших знахідок залізної доби на території Англії за багато десятиліть.
Від розкопу до телеекрана
Історія норфолкського карнікса й усього скарбу з’явиться в одному з наступних випусків програми BBC Two «Digging for Britain». Ця передача, яку знімають у різних регіонах Сполученого Королівства, вже понад десятиліття показує найцікавіші археологічні відкриття – від неолітичних святилищ до індустріальних ландшафтів XIX століття.
Для глядачів це буде рідкісна можливість побачити, як із клаптика поля в сільському Норфолку виходить на світ історія про зіткнення кельтських воїнів і Римської імперії, а також почути, яким міг бути звук війни на краю давнього світу.
