2025 рік у науці позначився проривами, які змінюють уявлення про глибини океану, роботу мозку, глобальну охорону здоров’я та потенціал штучного інтелекту. Журнал Nature, один із найавторитетніших наукових видань світу, назвав десятьох людей, чия робота стала символом цих змін – від геологічних надр до міждержавної політики та лабораторій, зруйнованих ракетами.
Глибинний світ без сонця: відкриття Менгран Ду
Китайська геонауковиця Менгран Ду опустилася в один із найменш досліджених шарів нашої планети – так звану hadal-зону, регіон океану на глибині понад 6 000 метрів. На борту китайського глибоководного апарата Fendouzhe (“Той, що бореться”) вона здійснила занурення майже на десять кілометрів під поверхню – і побачила те, чого ще ніколи не фіксував жоден учений: повноцінну тваринну екосистему в абсолютній темряві.
Освітлене прожекторами апарата дно виявилося заселеним багатощетинковими червами, молюсками, черепашками, трубчастими червами та іншими організмами. Усі вони існують не завдяки сонячному світлу, яке на таку глибину не проникає, а завдяки хемосинтетичним мікроорганізмам. Ці мікроби добувають енергію з метану та сульфідів, що просочуються крізь морське дно, перетворюючи “геологічне пальне” на основу екосистеми.
Менгран Ду, яка працює в Інституті наук про глибоке море Китайської академії наук, змогла одразу ідентифікувати низку нових для науки видів глибоководних істот. Подальші експедиції в інші океанічні жолоби показали: подібні спільноти існують не поодиноко, а утворюють розгалужену глобальну мережу. Це радикально змінює уявлення про розподіл енергії та біорізноманіття на нашій планеті і ставить нові питання про межі придатності Землі до життя в найекстремальніших умовах.
За словами самої дослідниці, найкращий спосіб зрозуміти невідоме – “спуститися туди, побачити на власні очі та відчути серцем”. Її робота продовжує традицію глибоководних досліджень, яка бере початок ще з легендарних експедицій у Маріанський жолоб, але водночас відкриває абсолютно новий розділ науки про океанічні глибини.
Боротьба за чесну науку: від США до Індії
Сьюзан Монарез: відставка замість компромісу з політикою
Мікробіологиня та імунологиня Сьюзан Монарез увійшла в новий рік на посаді директорки Центрів із контролю та профілактики захворювань США (CDC) – однієї з головних установ, що визначають політику у сфері громадського здоров’я в усьому світі. Вчені покладали на неї великі надії: понад двадцять років Монарез працювала в урядових структурах, послідовно залишаючись поза партійною боротьбою та відстоюючи пріоритет наукових доказів.
Менше ніж за місяць після призначення її раптово звільнили. Причина – відмова погодити наперед рекомендації щодо вакцин без належної наукової експертизи та небажання звільняти провідних фахівців CDC під політичним тиском. Виступаючи в серпні перед Конгресом США, Монарез наголосила: вона сприймає свою позицію не як політичний крок, а як обов’язок науковиці, яка не може затверджувати рішення без аналізу даних.
Епідеміологиня Дженніфер Наццо, директорка Центру з питань пандемій Університету Брауна, нагадала: Монарез багато років демонструвала, що для неї доказова медицина та інтереси суспільства стоять вище політичної кон’юнктури. Її історія стала гучним сигналом про зростання тиску на наукові інституції у країні, яка активно формує глобальні стандарти охорони здоров’я.
Ачал Агравал і “чорна бухгалтерія” індійської науки
Індійський дослідник Ачал Агравал свою боротьбу за чесну науку почав із, здавалося б, буденної розмови зі студентом про програмне забезпечення для перефразування тексту. Замість невинного інструмента він побачив масштабну схему – плаґіат, фабрикацію статей, так звані “паперові млини”, які випускають псевдонаукові роботи за гроші.
Шокований масштабом проблеми, Агравал залишив посаду в університеті та повністю зосередився на розслідуванні зловживань. Він заснував онлайн-платформу India Research Watch (IRW) – громадський наглядовий проєкт, який документує відкликання статей, виявляє шахрайські практики та об’єднує інформаторів з усієї країни. Сьогодні у спільноти IRW – десятки тисяч підписників, а платформа отримує близько десяти нових повідомлень щодня.
Робота Агравала, яка не оплачується і триває попри судові позови та труднощі з працевлаштуванням, уже змінила систему. Вперше уряд Індії запровадив санкції для університетів, чиї науковці мають велику кількість відкликаних публікацій. Це напряму впливає на рейтинги та фінансування вишів, а отже, стимулює їх більш уважно ставитися до доброчесності досліджень. Сам Агравал паралельно навчає університетських працівників кращим практикам рецензування та контролю якості.
Всесвіт у надвисокій роздільній здатності: телескоп Тоні Тайсона
Фізик Тоні Тайсон понад три десятиліття мріяв про телескоп, здатний не просто фотографувати космос, а фіксувати, як змінюється Всесвіт у реальному часі. У 2025 році ця мрія нарешті стала реальністю: обсерваторія Vera Rubin, розташована на вершині гори Серро-Пачон у гірському ланцюзі Анд у Чилі, надіслала перші зображення тисяч галактик.
Ідея Тайсона виросла з ранніх експериментів із charge-coupled devices (CCD) – електронними світлочутливими матрицями, які свого часу революціонізували астрономічні спостереження. Він одним із перших побачив їхню придатність для картографування дуже тьмяних галактик і розробив методи виявлення темної матерії через слабке гравітаційне лінзування – тонку деформацію зображення далеких об’єктів під впливом масивних структур.
Його пропозиція побудувати гігантський надшвидкий телескоп із 3 200-мегапіксельною камерою здавалася надто сміливою та дорогою, тож довгі роки її сприймали як нереалістичну. Проте Тайсон не відступив. Він очолив розробку оптичної системи, камери та програмного забезпечення обсерваторії, яка нині носить ім’я Віри Рубін – американської астрономки, чиї роботи про криві обертання галактик стали одним із найпереконливіших свідчень існування темної матерії.
Тепер, у 85 років, Тайсон все ще працює над тонким налаштуванням інструмента, за допомогою якого вчені протягом десяти років знову й знову скануватимуть південне небо. Мета – створити динамічну карту темної матерії, відстежувати астероїди, що загрожують Землі, та спостерігати за короткочасними космічними подіями з небаченою раніше деталізацією. Бюджет проєкту – близько 810 мільйонів доларів США – для Тайсона був ставкою на науковий ризик, який, схоже, уже починає себе виправдовувати.
Глобальна охорона здоров’я: від пандемічного договору до генної терапії
Прешес Матсосо: жінка, яка “заспівала” пандемічний договір у життя
Колишня керівниця департаменту охорони здоров’я Південної Африки Прешес Матсосо очолила процес, який багато хто вважав приреченим на провал: переговори щодо першого в історії світу міжнародного договору про пандемію. На тлі геополітичної напруги, недовіри між країнами з різним рівнем доходу та суперечок щодо доступу до вакцин, ліків і технологій, їй вдалося звести за стіл 190 держав і домогтися згоди в квітні 2025 року.
Матсосо – юристка та фахівчиня з питань доступу до медичних препаратів, відома ще з часів боротьби Південної Африки за масштабну програму лікування ВІЛ. Тоді країна зіштовхнулася з тиском фармацевтичних компаній та міжнародних структур, але змогла домогтися значного зниження цін на антиретровірусні препарати та розширення програм лікування. Цей досвід виявився безцінним під час робіт над пандемічним договором.
Новий документ, вироблений за її посередництва у співпраці з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, передбачає механізми обміну даними, доступу до медичних засобів, а також передачу технологій менш заможним країнам. Матсосо поєднувала жорсткість у принципових питаннях із рідкісною людяністю: відомо, що під час особливо напружених дискусій вона співала делегатам пісню All You Need Is Love, нагадуючи, що мета переговорів – порятунок життів, а не політичні очки.
Юрист із глобального права охорони здоров’я Лоренс Гостін з Університету Джорджтауна, який консультував ВООЗ у цьому процесі, прямо зазначив: без Матсосо, найімовірніше, жодного договору б не було. Документ ще належить ратифікувати в національних парламентах, а його реалізація триватиме роками, проте вже тепер очевидно, що він стане одним із найважливіших політичних підсумків пандемії COVID‑19.
Сара Табрізі та прорив у лікуванні хвороби Гантінгтона
Британська неврологиня й нейронауковиця Сара Табрізі, авторка понад 420 рецензованих наукових статей, у 2025 році зробила, можливо, найважливіший крок у боротьбі з хворобою Гантінгтона – рідкісним, але смертельним спадковим захворюванням мозку. Вона очолила дослідження генної терапії AMT‑130, яка, за даними клінічних випробувань, змогла upовільнити прогресування недуги приблизно на 75% у пацієнтів, що отримали високі дози препарату.
AMT‑130 – це експериментальний засіб, який доставляється безпосередньо в мозок за допомогою вірусних векторів. Він спрямований на зменшення рівня токсичного білка гантінгіну, що утворюється внаслідок генетичної мутації та руйнує нейрони. До цього часу всі спроби сповільнити або зупинити хворобу Гантінгтона зазнавали невдач, залишаючи сім’ї хворих фактично без надії.
Табрізі брала участь практично в усіх провідних програмах пошуку лікування Гантінгтона – як дослідниця, консультанткa та архітекторка клінічних випробувань. Сьогодні вона керує оцінкою кількох нових підходів, які також мають на меті знижувати рівень гантінгіну, і вивчає зміни в мозку людей, які ще не мають симптомів, але вже несуть мутацію. Це може дозволити визначити період, коли втручання буде найефективнішим, і в перспективі – зробити захворювання запобіжним, а не лише контрольованим.
Колеги описують її як людину, яка з’єднує між собою всі нитки в цій галузі – від фундаментальної науки до контакту з пацієнтами. Для родин, уражених хворобою Гантінгтона, її робота означає те, чого вони чекали десятиліттями: реальний шанс на зміну перебігу хвороби, а не просто полегшення симптомів.
Кей-Джей Малдун: немовля, яке відкрило шлях персоналізованому редагуванню геному
Ім’я немовляти Кей-Джей (KJ) Малдуна стало символом нового етапу в історії генетичної медицини. Він народився з рідкісним і смертельним метаболічним порушенням, спричиненим помилкою лише в одній “літері” ДНК. Замість того, щоб обирати з уже наявних ліків, лікарі взялися створити терапію спеціально під його геном – і зробили це на основі технології CRISPR.
За даними американського Національного інституту здоров’я, це перша в історії CRISPR‑терапія, розроблена для однієї конкретної людини. Команда вчених і лікарів за рекордні шість місяців створила систему базового редагування, налаштовану на виправлення саме тієї помилки, яку мав Малдун. Лікування здійснили через три внутрішньовенні інфузії, починаючи з лютого 2025 року.
Результати для малюка виявилися життєво важливими: він краще переносить білок у їжі, рівень аміаку в крові стабілізувався. Провівши перші 307 діб свого життя в лікарні, він зміг повернутися додому. Історія Малдуна демонструє не лише потенціал індивідуалізованого редагування геному, а й потужні виклики – від астрономічної вартості розробки до етичних та регуляторних дилем. Водночас дослідники вже працюють над тим, щоб адаптувати подібний підхід для інших дітей із рідкісними генетичними хворобами, сподіваючись поступово зробити його доступнішим.
Москіти проти вірусів: бразильська революція Лучіано Морейри
У Бразилії, де спалахи денге, жовтої гарячки та вірусу Зіка стали регулярним викликом для системи охорони здоров’я, ентомолог Лучіано Морейра створив програму, яка радикально переосмислює боротьбу з хворобами, що передаються москітами. Замість масового знищення комах він пропонує випускати в довкілля “корисних” москітів – інфікованих бактерією Wolbachia.
Ця бактерія не становить загрози для людей, але блокує здатність москітів Aedes aegypti передавати віруси денге, Зіка та інші патогени. Сам підхід вперше випробували в Австралії, однак Морейра зміг масштабувати його до рівня національної програми у величезній тропічній країні.
У запущеній ним “фабриці москітів” у Куритибі щотижня виробляють понад 80 мільйонів яєць заражених Wolbachia комах. План – випускати близько п’яти мільярдів таких москітів на рік. Перші міста, зокрема Нітерой поблизу Ріо-де-Жанейро, уже демонструють вражаючі результати: за оцінками, рівень захворюваності на денге там знизився майже на 90%.
Морейра нині очолює підприємство Wolbito do Brasil, де працює 75 фахівців. Колеги відзначають його рідкісну здатність поєднувати академічні дослідження, польові випробування та політичне лобіювання. Йому вдалося переконати бразильську владу зробити цей метод офіційним інструментом боротьби з епідеміями. На тлі зміни клімату, яка розширює ареал москітів по всьому світу, бразильський досвід може стати шаблоном для інших країн, що потерпають від вірусів, які переносяться комахами.
Штучний інтелект і прозорість: китайський виклик техногігантам
Сорокарічний Лян Веньфен показав, що в гонці за потужні моделі штучного інтелекту світовим гігантам не обов’язково належить останнє слово. Його компанія DeepSeek створила модель R1 – велику мовну систему з акцентом на логічне міркування, яка стала несподіванкою для таких гравців, як OpenAI та Google.
R1 привернула увагу не лише продуктивністю, а й тим, що була натренована за набагато нижчої вартості, ніж флагманські західні моделі, й вийшла у форматі відкритого коду з повною технічною документацією. Це дозволило будь-кому – від наукових груп до невеликих компаній – вивчати її влаштування та створювати на її основі власні рішення. Модель також стала першою великою “мислячою” LLM, яку пройшли через наукове рецензування, наближаючи розробку штучного інтелекту до стандартів академічної науки.
Лян, який раніше співзаснував хедж-фонд, ще до запровадження жорстких експортних обмежень США систематично викуповував графічні процесори Nvidia – критично важливий ресурс для тренування сучасних моделей. За близько десятиліття він зібрав парк приблизно з 10 000 GPU, що дало змогу у 2023 році заснувати DeepSeek і розвивати власну технологічну екосистему, менш залежну від зовнішніх поставок.
Після успіху R1 компанія випустила DeepSeek‑V3.2 та DeepSeek‑V3.2‑Speciale – моделі з подальшим посиленням здатності до розв’язання завдань, які потребують міркувань, а не лише генерації тексту. Їхній вихід не лише підтвердив науковий рівень команди Ляна, а й змінив образ Китаю в очах багатьох аналітиків: від наслідувача західних технологій до самостійного інноватора, який формує нові стандарти прозорості в галузі штучного інтелекту.
Невидима оборона клітин: відкриття Їфат Мербл
Системна біологиня Їфат Мербл із ізраїлького Інституту Вейцмана, одного з провідних наукових центрів Близького Сходу, вивчала те, що вона жартома називає “смітниками клітин” – протеасоми. Ці великі білкові комплекси відповідають за розщеплення непридатних або зіпсованих білків на дрібні фрагменти – пептиди. За допомогою мас-спектрометрії Мербл із командою детально проаналізувала, які саме пептиди утворюються в цьому процесі, і з’ясувала: багато з них мають виразні протимікробні властивості.
Подальші експерименти показали, що під час бактеріальної інфекції протеасоми змінюють свою конфігурацію та “налаштовуються” на вироблення таких захисних фрагментів. Фактично відкрито раніше невідомий шар імунної відповіді: виявилося, що звичайні клітинні білки після обробки в протеасомах можуть перетворюватися на арсенал коротких пептидів, які борються з бактеріями. За оцінками дослідниці, потенційно може існувати понад 270 тисяч таких пептидів, що створює колосальне поле для пошуку нових природних антибіотиків.
Особливо промовистим це відкриття робить контекст: у червні лабораторію Мербл на кампусі Інституту Вейцмана було фактично знищено внаслідок іранського ракетного удару. Попри руйнування обладнання та інфраструктури, команда продовжила роботу, зберігши дані й поступово відновлюючи експерименти. На сайті лабораторії Мербл зазначено, що вчена прагне зрозуміти, як системи деградації білків переплітаються з імунітетом і раком – і тепер її дослідження показують, що “утихомирювачі” білків можуть водночас бути прихованим щитом організму.
