Німецький кінорежисер Крістіан Петцольд, відомий своїми глибокими та атмосферними драмами, знову запрошує свою улюблену акторку Паулу Бір втілити на екрані жінку, що перебуває під впливом травми та шукає розради у обіцянках романтики, або, принаймні, у турботі. Це відбувається у його новітній мрійливій стрічці “Дзеркала № 3” (Miroirs No. 3), яка є завершальною частиною його авторської трилогії.
Залишивши позаду більш буквальні геополітичні травми, які досліджувались у таких фільмах за участю Бір, як “Транзит” (Transit), або ж у стрічці “Фенікс” (Phoenix) з Ніною Госс, нова драма Петцольда зосереджується на двох жінках, що чіпляються одна за одну після нещасного випадку. Головна героїня – Лаура, піаністка з Берліна, яка неохоче супроводжує свого хлопця у відрядженні. Їхня подорож обривається раптовою та жорстокою автокатастрофою, що миттєво забирає життя її супутника, а Лауру залишає з контузією на узбіччі дороги. Поранена та приголомшена, вона потрапляє під опіку Бетті, яку зіграла зірка фільму “Держава, в якій я” (The State I Am In) Барбара Ауер. Бетті була свідком аварії, малюючи білий паркан свого ізольованого заміського будинку, і саме вона надала притулок Лаурі.
Таємниці заміського будинку
Немов блудна дочка повертається додому, дві жінки швидко входять у звичний ритм життя, що, однак, одразу виявляє дивні ознаки. Серед них – те, що Бетті негайно пропонує незнайомці ліжко та одяг своєї справжньої дитини. Відчуття дивацтва, що огортає стосунки жінок, посилюється з приїздом відчуженого чоловіка Бетті, якого зіграв Маттіас Брандт, та її сина, роль якого виконав Енно Требс. Вони демонструють різні ступені жаху та втіхи від присутності Лаури, що ще більше заплутує і без того загадкову ситуацію.
Стиль Петцольда: мовчазні страждання та атмосферна розповідь
Роль Паули Бір у “Дзеркалах № 3” є повною протилежністю легковажній спокусниці, яку вона зіграла у драмі Петцольда 2023 року “У вогні” (Afire). Проте сам фільм має подібну невизначену якість, де страждання залишаються значною мірою невисловленими, а пейзажі та інтер’єри говорять самі за себе. Коли фільм, названий на честь сольної фортепіанної композиції Моріса Равеля, прем’єрувався на Каннському кінофестивалі у травні, кінокритик Раян Латтанціо з IndieWire описав його як “мінорну нову драму, яка занурюється у психіку, незважаючи на короткий хронометраж та майже збочену відмову пояснювати себе чи форми, які приймає її розповідь”.
Вплив Моріса Равеля на назву фільму
Назва фільму, “Miroirs No. 3”, відсилає до відомої сюїти для фортепіано французького композитора Моріса Равеля, яка складається з п’яти частин. “Miroirs” (у перекладі “Дзеркала”) є яскравим прикладом імпресіонізму в музиці, де композитор передає образи та настрої через складні гармонії та віртуозні пасажі. Використання цієї назви Петцольдом підкреслює глибокий, рефлексивний характер фільму, де, подібно до музики Равеля, емоції та внутрішні переживання героїв відображаються у зовнішньому світі та взаємодії з ним.
Трилогія елементів: від води до повітря
Цей легкий, загадковий фільм є логічним продовженням “У вогні”, враховуючи, що він вважається останньою частиною трилогії, до якої також входить “Ундіна” (Undine). Кожна робота в трилогії побудована навколо Паули Бір та певного елемента: “Ундіна” черпає натхнення з води, а “У вогні”, очевидно, з полум’я. Хоча Петцольд не був впевнений, який елемент формуватиме його новий фільм на початку, він, як він розповів IndieWire, був вражений натхненням під час відвідування знімального майданчика зі своїми зірками ще на етапі підготовки до виробництва.
“Ми відвідували цей будинок, сиділи на веранді. Був сильний вітер, і протягом усього знімання цей штормовий вітер ніколи не припинявся. Волосся Паули та інших завжди було абсолютно розпатланим, дерева постійно рухались, – згадує Петцольд. – Це могло бути знаком природи, яка говорила: ‘Це третя частина трилогії. Це вітер, повітря, і тепер вона закінчилась: Ви можете [продовжувати] з новою’. Я сидів там на веранді, курив сигарету і сказав: ‘Добре, це кінець трилогії’.”
“Дзеркала № 3” вийде в кінотеатрах США 20 березня. Фільм спочатку мав розповсюджуватися Metrograph Pictures, але після припинення діяльності дистриб’юторського підрозділу нью-йоркського театру, права на США придбала компанія 1-2 Special.
