Режисерка Жулія Дюкурно, відома своїми глибоко символічними та жанрово винахідливими стрічками, які вже принесли їй “Золоту пальмову гілку” Каннського кінофестивалю, готова знову вразити публіку своєю третьою повнометражною роботою під назвою “Альфа”. Після шокуючого “Сирого” (2016), де досліджувалися теми канібалізму та підліткової ідентичності, та провокаційного “Титану” (2021), що занурював глядача у моторошний світ автомобільного боді-горору, Дюкурно, схоже, вирішила підняти планку ще вище. За першими відгуками, “Альфа” обіцяє бути концептуально амбітнішою та емоційно наповненою стрічкою.
З “Золотою пальмовою гілкою” – найвищою нагородою Каннського кінофестивалю, однієї з найпрестижніших кіноподій світу, що щорічно відбувається у французькому місті Канни та збирає найвизначніших діячів кіноіндустрії – Жулія Дюкурно увійшла в історію як одна з небагатьох жінок-режисерок, що здобули це визнання. Її роботи відзначаються безкомпромісністю у дослідженні людського тіла, ідентичності та меж моралі, часто використовуючи елементи жахів для глибокої метафоричної розповіді.
Занурення у світ “Альфи”: підлітковий вік, вірус та сімейні таємниці
У центрі сюжету “Альфи” – тринадцятирічна дівчинка на ім’я Альфа, роль якої виконує талановита дебютантка Мелісса Борос. Вона дорослішає у світі, враженому таємничим вірусом, що передається через кров. Ця страшна хвороба перетворює людей на затверділі, схожі на статуї фігури, що кашляють глиняним піском. Незважаючи на усвідомлення ризиків, Альфа одного вечора бере участь у ритуалі обміну голками на домашній вечірці, де під ритми Portishead їй роблять велике татуювання у вигляді літери “А” на руці.
Ситуація набуває справжньої гостроти, коли про татуювання дізнається її мати (яскраву роль якої виконує Гольшіфте Фарахані) – самотня лікарка, що присвячує свої дні лікуванню хворих у місцевій лікарні. Вона змушує доньку пройти тест на вірус. Доки мати з донькою чекають результатів, щоб дізнатися, чи не судилося Альфі стати ще однією скам’янілою жертвою недуги, у їхнє життя повертається відсторонений дядько Амін (Тахар Рахім), який сам страждає від симптомів героїнової ломки. Ця обставина ще більше посилює неспокій Альфи щодо її долі та додає більш буквального виміру алегорії СНІДу, яку вплітає Дюкурно. Фільм при цьому переплітається зі спогадами про щасливіші моменти дитинства дівчинки, створюючи багатошарову розповідь.
Зірковий склад та похмурий трейлер: перші враження з Канн
Світовий реліз “Альфи” відбувся на цьогорічному Каннському кінофестивалі, де фільм привернув значну увагу. Крім Мелісси Борос, Гольшіфте Фарахані та Тахара Рахіма, у стрічці також знялися такі зірки, як Емма Маккі, Фіннеган Олдфілд та Луай Ель Амрусі.
Компанія Neon вже представила перший трейлер до “Альфи”, що одразу ж занурює глядача у похмуру та напружену атмосферу. Відеоряд супроводжується композицією “The Mercy Seat” від Nick Cave and the Bad Seeds. Nick Cave and the Bad Seeds – це культовий австралійський рок-гурт, очолюваний харизматичним Ніком Кейвом, відомим своїми глибокими, часто меланхолійними та філософськими текстами. Їхня музика ідеально підкреслює гнітючу атмосферу трейлера, яка, за словами деяких критиків, свідчить про нехарактерну для Дюкурно серйозність фільму. Проте ця риса, вочевидь, є цілком усвідомленим творчим вибором.
Жулія Дюкурно про творчість: “Не хочу залишатися у зоні комфорту”
Сама режисерка підтвердила це в інтерв’ю для Vanity Fair у березні. Дюкурно зізналася, що, озираючись на свої перші два фільми, відчувала роздратування через те, що залишалася у “зоні комфорту”. Вона прагнула дослідити щось нове у своїй наступній роботі.
“Я зрозуміла, що говорю те, що вже сказала у своїх двох попередніх фільмах. Мені стало нудно, і я дратувалася на себе за те, що дозволяла собі залишатися в цій зоні комфорту. Від фільму до фільму я завжди відчуваю, що можу йти далі в тому, як я викриваю себе, а це неймовірно важко зробити”, – пояснила Дюкурно.
Вона додала: “З кожним фільмом я думаю, що можу поставити себе у більш вразливе становище, щоб все більше і більше знаходити спільну мову з аудиторією. І я ще не закінчила копати. Це вічний шлях: як я можу бути більш щирою? Як я можу наблизитися до своїх емоцій? Як я можу показати їх більш точно, з більшою щедрістю? Для мене це єдиний шлях. Ось чому я знімаю фільми.”
Шанувальники французької режисерки, яка досі була відома за дещо іншим типом боді-горору, зможуть побачити її новий творчий шлях, коли компанія Neon випустить “Альфу” в кінотеатрах США 27 березня 2026 року.
