Під час експедиції в безодню Тихого океану вчені вперше зафіксували невідомий вид глибоководного кальмара, який занурився в осад і залишився «висіти» догори дриґом – поведінка, раніше не описана для головоногих. Дослідники зняли цю дивну сцену у зоні Кларіон-Кліппертон (Clarion-Clipperton Zone, CCZ), саме там, де промислові компанії прицілюються на видобуток нікелю, кобальту та марганцю. Стаття про спостереження вийшла 25 листопада в журналі Ecology; автори вважають, що це, ймовірно, ще неописаний вид з родини так званих whiplash squid.
Дослідники помітили тварину приблизно на 4 100 метрах глибини: майже весь її тулуб був закритий тонким шаром осаду, а сифона й два довгі щупальця вертикально виступали над дном. «Те, що це саме кальмар, який «ховається» в мулі – і ще й догори дриґом – було абсолютно несподівано», – розповіла ведуча авторка дослідження Алехандра Мехія‑Саенз із Scottish Association for Marine Science. Співавторка Бетані Флемінг із Університету Саутгемптона та Національного океанографічного центру назвала знахідку «захопливою й дивною».
Маскування на морському дні
Кадри знімали в межах проєкту SMARTEX – британської ініціативи, створеної для вивчення впливу потенційного глибоководного видобутку на життя в CCZ. Рухливий підводний апарат (ROV) фіксував поверхню комерційної ділянки, коли під ним з’явився кальмар. Спочатку вчені побачили лише два білі «стовпчики» – щупальця, схожі на ніжні стебла скляних губок або великі трубчасті черви, що вкривають безмежні піщані рівнини.
Згодом з’ясувалося: тварина сама зарилася в осад. Автори припускають дві можливі причини такої поведінки. Перша – це захист від хижаків, зокрема від дейнотаких ссавців, як вусаті кити (beaked whales), які живляться глибоководними головоногими. Друга – полювання: кальмар міг імітувати скляну губку або трубного хробака, щоб привабити ракоподібних, які підходять до «губки», і схопити здобич. Такий прийом біологи називають маскарадуванням – імітацією неїстівного об’єкта, що дозволяє одночасно уникнути нападів і заманити здобич.
Про маскарадування
Маскарадування – відмінна тактика для глибоких місць, де їжі надто мало: витрачати менше енергії на полювання і чекати, поки здобич сама наблизиться, іноді вигідніше, ніж активно переслідувати її. На мілководді подібна тактика зустрічається у восьминогів і каракатиць, але у випадку з глибоководним кальмаром вона виглядає як нова еволюційна хитрість.
Чому таких кальмарів бачать так рідко
Пояснення просте: океан величезний, а безодні – одні з найменш досліджених місць планети. CCZ простягається на мільйони квадратних кілометрів, та, попри інтенсивні спостереження в деяких ділянках, загалом зона лишається маловивченою. У межах тієї експедиції дослідники зафіксували всього 33 зустрічі з головоногими на відстані близько 5 000 км пройденого ROV маршруту – мізерна кількість, що пояснює, чому раніше не помічали таких поведінкових схем.
Джеймс Баррі, старший науковець Monterey Bay Aquarium Research Institute (MBARI) у Каліфорнії, зазначив, що кальмар, який імітує губку чи трубчастого черва, виглядає дуже схоже на деяких мешканців дна регіону. MBARI – провідний океанографічний центр США, відомий своїми роботизованими місіями в глибоководні райони; його експерти часто коментують знахідки, пов’язані з безоднею. Інший фахівець, Брюс Робісон з MBARI, додав, що багато видів глибоководних кальмарів швидкі й обережні, тому ми бачимо лише невелику частину їхньої поведінки.
Вирішення конфлікту між наукою і промислом
Особливу тривогу вчених викликає місце знахідки. CCZ – головна ціль для компаній, що планують видобуток металів, потрібних для батарей і електроніки. Техніка видобутку піднімає з дна хмари осаду, які можуть задушити або отруїти організми, що живуть на поверхні. «Ми багато знаємо про CCZ, бо там зацікавлені комерційні структури», – каже Мехія‑Саенз. Наслідки розбурхування ґрунту для місцевих екосистем залишаються погано вивченими.
Баррі підкреслює: глибоководні ресурси стають усе важливішими, і тому надзвичайно важливо зрозуміти, які організми мешкають у потенційних зонах видобутку й наскільки чутливі ці спільноти до людської діяльності. SMARTEX і подібні місії надають перші докази того, що на дні є складні спільноти зі специфічними й раніше невідомими поведінковими стратегіями.
Що таке CCZ і чому про нього говорять
Clarion‑Clipperton Zone – безоденна рівнина у центральній частині Тихого океану, що простягається між узбережжям Мексики і Гаваями на захід до Маріанських вод. Ця ділянка відома великою концентрацією ґранатоманганцевих конкрецей – «шарів» багатих на метали. Через доступність цих ресурсів CCZ стала центром міжнародних дискусій: науковці попереджають про ризики для біорізноманіття, а промисловці та держави шукають шляхи економічної експлуатації.
Коротко про згадані організації та явища
– SMARTEX – британська наукова ініціатива, що вивчає вплив потенційного глибоководного видобутку на екосистеми CCZ.
– MBARI (Monterey Bay Aquarium Research Institute) – американський інститут, знаний роботизованими дослідженнями океану на великих глибинах.
– Scottish Association for Marine Science, Університет Саутгемптона та Національний океанографічний центр – європейські дослідницькі установи, що спеціалізуються на морській науці і глибоководних місіях.
– Скляні губки – мешканці глибин, іноді формують «живі прикраси» дна; їхні тонкі виступи можуть нагадувати щупальця прибульців, що й дозволяє кальмару ховатися серед них.
– Вусаті кити (beaked whales) – група глибоководних китів, що живляться головоногими й рідко виявляються на поверхні; їхні напади можуть тиснути на поведінку глибоководних тварин.
Запис із глибини додає ще одну сторінку до нашого уявлення про життя в найтемніших куточках планети й ставить важливі питання про те, які види та взаємозв’язки можуть потерпіти через майбутні індустріальні втручання.
