Археологи виявили на дерев’яному човні віком близько 2,400 років неочікуваний «відбиток» людської присутності: в шматку замазки, якою герметизували шви, зберігся відбиток пальця, а хімічний аналіз цього матеріалу дозволив звузити географію походження людей, які користувалися судном. Ця знахідка відкриває нові вікна у розуміння далекопливих морських походів епохи заліза та технік кораблебудування, які використовувалися в Балтійському регіоні.
Нові методи – давні підказки
Команда дослідників, серед яких археолог Мікаель Фовель (Mikael Fauvelle) з Лундського університету, вирішила переосмислити старі експонати і архіви: човен Hjortspring – найстаріший відомий в Скандинавії дерев’яний каркасно-широкопалубний човен – довгий час зберігався в колекціях Національного музею Данії після знахідки в болоті Hjortspring Mose. Частини судна були хімічно законсервовані на початку XX століття, тож вчені шукали фрагменти, які залишилися недоторканими.
Для дослідження фрагментів замазки вони застосували газову хроматографію у поєднанні з мас-спектрометрією (GC-MS) – методи, що визначають молекулярний склад матеріалів. Окрім цього, за допомогою рентгенівської томографії створили тривимірні цифрові моделі фрагментів, що дозволило детально вивчити рисунок борозенок відбитка пальця без руйнування зразка. Датування за радіовуглецем провели на льоновому корді, отриманому з мотузок човна, і вперше отримали прямий інтервал датування самого матеріалу: між 381 і 161 роками до нашої ери.
Що розповідає відбиток і склад замазки
У шматку герметичного матеріалу зберігся відбиток пальця, ймовірно залишений людиною, яка ремонтувала або герметизувала судно. Поки що структура візерунку не дозволила визначити стать носія відбитка, але сам факт його збереження – надзвичайно рідкісний. Хімічний аналіз показав, що герметизуюча суміш була створена з тваринного жиру – ймовірно, топленого жиру (таллое) – та соснової смоли (піни). Така комбінація давала гнучку, водонепроникну масу, придатну для закладення швів у дерев’яному корпусі.
Подібні суміші використовувалися в прибережних регіонах, де були доступні і хвойні ліси, і тваринні жири. Саме присутність соснової смоли стала важливим аргументом у реконструкції географії походження човна – сосни та хвойні масиви були характерними для певних районів Північної та Східної Європи в період пізньої бронзи – раннього заліза.
Мотузки, корді та реміснича традиція
Окрім замазки, дослідники знайшли фрагменти мотузок – корді з лубу (inner bark), зроблені з липи (lime bast cordage). Такі речі дають змогу не лише датувати об’єкт за допомогою вуглецевого аналізу, а й відтворити технологічні практики: учені співпрацювали з сучасними ремісниками, відтворюючи процес плетіння мотузок, щоб краще розуміти витривалість і методику виготовлення.
Історичний контекст: напад на острів Альс
Приблизно 2,400 років тому група морських нападників – близько 80 осіб на флотилії з чотирьох човнів – здійснила набіг на острів Альс (Als) у затоці Північного моря, яка нині належить Данії. За археологічними даними, напад завершився поразкою нападників: після битви місцеві мешканці у знак вдячності за перемогу спеціально потопили один із захоплених або пошкоджених човнів разом зі зброєю та щитами, поклавши їх у торфове болото як жертву або обітницю.
Саме торф’яний мікроклімат боліт Hjortspring зробив можливим виняткове збереження органічних матеріалів: низький вміст кисню і кислота торфу уповільнили розклад деревини, мотузок і органічних замазок. Човен було виявлено наприкінці XIX століття, а розкопки в 1920-х роках надали дослідникам перші матеріали для вивчення; нині судно експонується в Національному музеї Данії.
Походження човна: не там, де думали раніше
Раніше вважали, що човен міг походити з району сучасного Гамбурга на півдні Балтійського регіону: це припущення базувалося на знахідках керамічних контейнерів і форм, схожих на гуртки з того регіону. Новий хімічний аналіз замазки, однак, вказує на використання соснової смоли – показник того, що судно, імовірно, було споруджене або обслуговувалося в місцях із широкими хвойними лісами.
Дослідники пропонують, що човен міг бути збудований далі на схід уздовж узбережжя Балтійського моря – на схід від сучасного острова Рюґен (Rügen), який нині входить до складу Німеччини. Історично Рюґен і узбережжя Балтіки були зонами, де хвойні ліси, особливо соснові, були поширені й активно використовувалися для добування смол та будівництва суден. Якщо припущення вірне, нападники вирушили досить далеко через відкриті води, щоб досягти острова Альс – це переосмислює масштаб і амбітність морських акцій тієї епохи.
Про Рюґен та прибережні ліси
Острів Рюґен сьогодні відомий своїми крейдяними урвищами й лісовими масивами; в давнину прибережні регіони Балтійського узбережжя мали широкий пояс хвойних лісів, які були джерелом будівельної деревини, паливної сировини та смол. Соснова смола була цінним матеріалом для гідроізоляції суден у регіоні, де мореплавство й торгівля тісно перепліталися.
Дати, публікації та подальші плани
Пряме датування матеріалів човна кординально підтвердило його приналежність до передроманського залізного віку Скандинавії: інтервал 381-161 рр. до н. е. укладається в період інтенсивних змін у технологіях та міжрегіональних контактах. Результати дослідження опубліковано 10 грудня в журналі PLOS One.
Окрім аналізу складових герметика та структур мотузок, науковці планують спробувати вийняти людський генетичний матеріал з органічної матриці смоли. Якщо зразок міститиме аутентичну людську ДНК, це дасть можливість точніше визначити походження робітника або ремісника, що лишив відбиток, і краще відтворити соціальні мережі, пов’язані з морськими набігами та ремеслом у цьому регіоні.
Про Лундський університет і PLOS One
Лундський університет у Швеції має довгу традицію археологічних досліджень у Північній Європі; публікація в PLOS One забезпечує широке академічне поширення результатів, оскільки журнал публікує відкритий доступ до методології й даних, що дозволяє іншим дослідникам відтворювати та розширювати висновки.
