Китай оголосив, що за більш ніж півстоліття з моменту запуску амбітної програми озеленення на півночі країни йому вдалося висадити понад 66 мільярдів дерев і чагарників. Влада планує додати ще приблизно 34 мільярди рослин протягом наступних 25 років, щоб розширити так званий Великий зелений мур – смугу насаджень, що має стримувати просування пустель Гобі й Такла‑Макан уздовж кордонів із Монголією, Казахстаном і Киргизстаном.
Що таке Великий зелений мур і навіщо він потрібен
Офіційна назва проєкту – Програма лісозахисних смуг «Три півночі». Її мета – зупинити ерозію ґрунтів і нашестя піскових масивів, які посилилися після масштабної урбанізації й розширення сільгоспугідь з 1950‑х років. В результаті цих змін зменшилась вологість ґрунтів, підвищилася частота пилових бур і погіршилася якість повітря у містах, зокрема в Пекіні.
Масштаби і результати
Якщо плани здійсняться, лісова смуга сягатиме близько 4 500 кілометрів до 2050 року. За підрахунками, озеленення вже збільшило покриття лісами земної кулі приблизно на 10% порівняно з кінцем 1970‑х років. За даними Королівського географічного товариства, пустелі Гобі й Такла‑Макан разом займають близько 1,6 мільйона квадратних кілометрів – це трохи менше за площу штату Аляска. Однак, незважаючи на масштабні роботи, пустелі продовжують розростатися: тільки Гобі щороку поглинає близько 3 600 квадратних кілометрів пасовищ і родючих земель.
Критика та наукові сумніви
Науковці й екологи ставлять під сумнів довгострокову ефективність масових насаджень. Ряд досліджень показує, що частота пилових бур дещо знизилася, але інші роботи стверджують: на це вплинули не лише насадження, а й природні коливання клімату. Серед проблем – високий рівень загибелі молодих дерев і мало різноманітних видів: у великих ділянках переважають тополя й верба, що робить смугу вразливою до хвороб і шкідників.
Приклади невдач і попередження вчених
Наприклад, у провінції Нінся в 2000 році близько мільярда тополь загинуло через одну інфекцію. Одна з причин – висаджування рідких видів у надто сухих місцях, де нестача вологи і глибоке залягання ґрунтових вод ускладнюють виживання без постійних поливів. Xian Xue, фахівець із процесів, що ведуть до опустелювання, з Китайської академії наук попереджав, що масове озеленення на природних пісках іноді спричиняє ще більше зниження вологості ґрунту й рівня підземних вод, а в деяких регіонах – навіть стимулює процеси опустелювання.
Проблеми біорізноманіття та альтернативні підходи
Одноманітні насадження не відновлюють різноманіття природи так, як змішані ліси з місцевих видів. Багатий набір автохтонної рослинності краще утримує ґрунт, покращує структуру екосистем і сприяє природному відновленню водного балансу. Незважаючи на це, масштабна китайська ініціатива слугувала джерелом натхнення для інших проєктів: зокрема, ініціативи ООН у Африці зі створення Великого зеленого поясу завдовжки близько 8 000 кілометрів, що має уповільнити деградацію земель на континенті.
Що таке Гобі і Такла‑Макан
Пустеля Гобі розташована на півночі Китаю й у південній частині Монголії; її утворення пов’язане з дощовою тінню, створеною Гімалаями, що обмежує приплив опадів у регіон. Такла‑Макан – одна з найбільших піщаних пустель у Східній Азії, вона займає центральну частину Таримської низовини в Сіньцзян‑Уйгурському автономному районі. Обидві пустелі відзначаються суворими кліматичними умовами, сильними вітрами та мінливими піщаними дюнами.
Про організації й регіони, згадані в матеріалі
Королівське географічне товариство – британська науково‑освітня організація з довгою історією досліджень географії та природних краєвидів. Китайська академія наук – головна наукова інституція Китаю, що координує дослідження у багатьох галузях природничих наук, зокрема ті, що стосуються опустелювання й екології. Провінція Нінся, де загинули мільярди тополь, належить до напівпустельних регіонів Китаю й значною мірою залежить від водозабезпечення з Жовтої річки для сільського господарства й населення.
Програма «Три півночі» лишається однією з наймасштабніших інженерних екологічних ініціатив у світі: її успіхи та обмеження стають предметом дискусій серед науковців, урядовців і екологічних активістів, а досвід Китаю впливає на аналогічні проєкти в інших регіонах планети.
