Археологи заявили про розкопки долинного храму віком близько 4,5 тисячі років, який є частиною великого сонячного комплексу, присвяченого богу Сонця Ра. Храм розташований у районі Абу-Гураб приблизно за 16 кілометрів на південний захід від Каїра; саме тут у давнину фараон Ніусерре (правління близько 2420-2389 до н. е.) спорудив свій комплекс поклоніння сонцю. Сучасна італійська археологічна експедиція, співкерівниками якої є Масиміліано Нуццоло та Розанна Піреллі, розпочала систематичні розкопки долинного храму в 2024 році й уже відкопала близько половини споруди – за умов нижчого рівня ґрунтових вод, ніж це було на початку XX століття, коли німецький єгиптолог Людвіг Борхардт мусив призупинити роботу.
Місце й призначення долинного храму
Долинний храм у єгипетській релігійній архітектурі зазвичай вирішував логістичні й ритуальні завдання: до нього підпливали човни з Ніла або його рукавів, звідси піднімався насипний коридор – так званий проїзний насип – що вів до верхнього храму на підвищенні. За словами Нуццоло, найзручнішим способом дістатися до верхнього комплексу було саме через долинний храм і підйом по насипній дорозі. Верхній храм залишався головним місцем культу, а долинний – місцем зустрічі релігійних процесій із повсякденним потоком людей і товарів.
Абу-Гураб – важлива археологічна точка на південній околиці некрополя Абусір, де збереглися пам’ятки п’ятої династії Стародавнього царства. Сонячні храми тут споруджували для обожненого культу Ра: ці комплекси супроводжували престижні пірамідні поля і підкреслювали ідеологічну роль фараона як посередника між небом і землею.
Архітектура й написані блоки
Розкопки виявили залишки колонадного порталу при вході, що підтверджує урочистий фасад храму, а також десятки декорованих блоків із написами. На цих блоках згадуються релігійні святкування та імена, серед яких – ім’я фараона Ніусерре, що дозволяє достовірно датувати комплекс другою половиною ХХV століття до нашої ери.
Особливо примітним вважають «публічний календар» релігійних подій – довгу послідовність свят і процесій, висічену на зовнішньому фасаді біля порталу. Частину цього календаря ще на початку ХХ століття знайшов Людвіг Борхардт, проте сучасні розкопки поповнили артефакти й уточнили розташування блоків. Масиміліано Нуццоло зауважує, що присутність такого календаря на фасаді може бути одним із найраніших відомих прикладів публічного переліку культових подій у Стародавньому Єгипті.
Тут згадуються свята, пов’язані з божествами, які мали важливе місце в релігійному житті регіону: Сокар – божество з образами сокола чи соколоподібного духу, асоційоване з Мемфісом, стародавньою столицею й важливим релігійним центром; Мін – бог родючості, чия честь часто співпадала з сезонними обрядами; а також процесії, присвячені Ра, головному в пантеоні сонячних богів.
Спостереження за небом і «гральні» залишки
У зоні храму виявлено сходи, що вели на дах – архітектурне рішення, яке дає підстави вважати, що дахи використовувалися для спостережень неба. «Дах долинного храму, ймовірно, слугував для астрономічних спостережень, хоча не для святкувань урочистостей», – каже Нуццоло. Враховуючи стародавній єгипетський зв’язок між рухом небесних тіл і календарними датами релігійних свят, такі місця могли бути важливими для точного визначення ритуальних днів.
Після приблизно століття функціонування храму комплекс зазнав трансформації: святиню частково переоблаштували під житлові приміщення. Археологи знайшли дві дерев’яні фішки для гри, очевидно пов’язані з дошковою грою сенет – однією з найпоширеніших у Давньому Єгипті. Сенет зустрічається в багатьох контекстах, найвідоміший приклад – знахідки в гробниці Тутанхамона, де ігрові набори трапляються як складова похоронного інвентарю. Правила сенету дотепер не встановлені остаточно, але численні знахідки дають змогу реконструювати загальні механіки гри й її символічне значення, пов’язане з подорожжю душі та преодоленням перешкод.
Історичні контексти та дослідники
Людвіг Борхардт, який уперше працював на цьому місці на початку XX століття, відомий своїми розкопками та відкриттями в Єгипті; однак високий рівень підґрунтових вод тоді примусив його зупинити розкопки. Зміна гідрологічних умов сьогодні дозволила відновити дослідження й просунутися там, де сто років тому довелося припинити роботу.
Фараон Ніусерре, якому приписують спорудження верхнього храму, належить до династії, що проводила масштабні будівельні й ритуальні програми. Його сонячний храм іноді називають Шеспебре – місце, де офірування Ра поєднувалися з монументальною архітектурою й астрономічними орієнтаціями.
Італійська Археологічна місія, що співпрацює з Єгипетським міністерством туризму та старожитностей, проводить дослідження в комплексі з урахуванням сучасних методів документування, реставрації та роботи з інфраструктурними проблемами, зокрема з контролем рівня підґрунтових вод. Ці зусилля дозволяють не лише відтворити планування храмового комплексу, а й з’ясувати, як релігійні практики співіснували з повсякденним життям у древніх центрах уздовж Ніла.
