На горизонті археологічних відкриттів з’явилася дивовижна новина – один із трьох уцілілих зразків стародавніх повстяних капелюхів від сонця, що датується ранньохристиянським або коптським періодом Єгипту, нарешті постає перед публікою. Цей винятковий головний убір, виготовлений із різнокольорової повсті, вважається найкраще збереженим серед своїх побратимів і тепер доступний для огляду у Болтонському музеї, що у Великій Британії.
Історія знахідки та її шлях до Британії
Реліквію було виявлено у 1911 році шанованим англійським єгиптологом, сером Фліндерсом Петрі – постаттю, чиї розкопки значно розширили наше розуміння давньоєгипетської цивілізації та її спадку. Саме завдяки йому, ця унікальна річ потрапила до тодішнього музею Чедвіка в Болтоні, який згодом отримав назву Болтонський музей. Своє відкриття Петрі здійснив на теренах стародавнього Лахуна, також відомого як Іллахун – містечка з пірамідним комплексом, розташованого у родючому регіоні Фаюм. Ця оазисна місцевість, що живиться водами Нілу, здавна була осередком життя та культурного розквіту, славилася своїми текстильними виробами. Поряд із капелюхом, археолог виявив численні інші предмети одягу, які яскраво ілюструють майстерність коптських ткачів.
Деталі стародавнього головного убору
За інформацією Болтонського музею, де артефакт зберігається сьогодні, конусоподібний капелюх складався з чотирьох частин, зшитих разом, і мав центральну «гудзичку» на верхівці. Більша частина головного убору, діаметром приблизно 39,5 сантиметрів, зроблена з коричневої повсті, тоді як широкий край, що слугував крисами, – із червоної. Краї були обшиті зеленою вовняною тканиною та доповнені синьою вовняною обробкою. Всередині капелюх мав підкладку з білої повсті. Шви були акуратно з’єднані потайними стібками, а зовнішні краї прикрашалися декоративними ланцюжковими швами. Така увага до дрібниць свідчить про високу майстерність тогочасних ремісників.
Можливе призначення та культурне значення
За твердженням Болтонської ради, фахівці припускають, що цей головний убір міг належати представнику римських військових, що займали територію Єгипту. Його дизайн має деякі спільні риси з римськими капелюхами III століття. Однак, ймовірно, його було адаптовано з римського зразка, аби забезпечити кращий захист від нещадного єгипетського сонця та піщаних бур, що є звичним явищем у цій частині світу.
Цей період, знаний як коптський, бере свій початок близько 395 року нашої ери – коли величезна Римська імперія, що розкинулася від Британських островів до Близького Сходу, почала розпадатися. Імператор Костянтин ще до того часу активно поширював християнство по всій імперії, і вже в середині IV століття серед християнського населення римського Єгипту зародилася коптська мова. Ця мова, яка походить від давньоєгипетської, писалася грецьким алфавітом і є цінним лінгвістичним свідченням перехідної епохи. Саме коптські текстилі, віднайдені у ранніх християнських похованнях Фаюмської області, вражають своєю яскравістю кольорової пряжі, хитромудрими візерунками та змішуванням іконографічних мотивів – від давньоєгипетського анкха, символу життя, до зображень римських богів та християнських святих.
Відновлення та виставка
У серпні 2025 року Болтонський музей вперше виставить сонячний капелюх після тривалих консерваційних робіт. Жаклін Хайман, досвідчений реставратор текстилю, яка працювала над цим “надзвичайно рідкісним повстяним капелюхом”, у своєму зверненні зазначила, що повсть була пошкоджена міллю. Проте її вдалося стабілізувати за допомогою вручну пофарбованої тканини та відновити оригінальну форму головного убору.
“Цей капелюх був створений, щоб його носили”, – розмірковує Хайман, додаючи: “Якби тільки він міг говорити і розповісти нам, хто його виготовив і хто його носив”. Цей унікальний предмет одягу не просто свідчить про минуле, він є мовчазним оповідачем про повсякденне життя та культурні переплетення стародавнього Єгипту.
