Американська дистриб’юторська компанія Neon оприлюднила короткометражну стрічку Джафара Панахі «Life» безкоштовно в інтернеті – крок, що виглядає як частина стратегії студії під час сезону кінопремій: нагадати голосувальникам про талант режисера, показавши його попередні роботи та підкресливши внесок у світове кіно. Фільм, створений у 2021 році і спочатку включений до пандемійного збірника «The Year of Everlasting Storm», тепер доступний для широкої аудиторії окремо від антології.
Про короткометражку і чому її знову показують
«Life» – це близько двадцяти хвилин чуйного й інтимного кіно: у центрі оповіді – візит матері режисера до нього й його дружини під час локдауну. Несподіваний емоційний зв’язок матері зав’язується не лише з людьми, а й із ігуаною родини – ця проста деталь робить картину одночасно кумедною й трагічною. Стрічка фіксує непевність і самотність епохи соціального дистанціювання, потребу у захисті та страх перед вірусом, водночас нагадуючи про цінність людської свободи й близькості.
Для Neon це слушний спосіб підкреслити значущість Панахі як автора та згадати його працю тим, хто прийматиме рішення під час нагородного сезону. Такі повторні релізи допомагають глядачам і членам академій оцінити широту та стійкість кінематографічної кар’єри митця, особливо коли йдеться про дисидента, якому складно працювати в рідній країні.
Кліп із розмови зі Скорсезе
Показ «Life» супроводжується уривком розмови Джафара Панахі з Мартіном Скорсезе, записаним на цьогорічному Нью-Йоркському кінофестивалі. Цей фрагмент додає контексту: двоє режисерів обговорюють, що штовхає Панахі продовжувати роботу про Іран попри тиск і переслідування. Панахі, не вперше стаючи об’єктом репресій за свою творчість, торік був засуджений заочно під час промоції свого нового фільму «It Was Just an Accident». У розмові він зізнається про свої сумніви та остаточне рішення не припиняти роботу.
Цитата Панахі із розмови: «Коли мені сказали, що я не можу знімати фільми 20 років або навіть виїхати з Ірану, я був у шоці. Я міг би припинити роботу і жалітися, але подумав: якщо я не зніматиму фільмів, то чим займатимуся? Я дуже незграбна людина». Ця іронічна щирість викликала сміх у залі. «Врешті-решт я зрозумів: ні, я маю щось робити. Ми шукаємо рішення і знаходимо шлях», – додав він.
Хто такий Джафар Панахі і чому про нього говорять
Джафар Панахі – один із найвпливовіших іранських режисерів сучасності, чиї стрічки неодноразово привертали увагу міжнародних фестивалів і критики. Його фільми відзначають за чітку соціальну позицію та гуманне, іноді провокативне, ставлення до проблем суспільства й особистої свободи. Через те, що влада Ірану вважає частину його робіт ідейно небезпечними, режисер неодноразово зазнавав арештів, йому забороняли знімати або виїжджати з країни. Та попри це він продовжує створювати фільми – часто під бойовими умовами цензури й переслідувань.
Нова хвиля інтересу до його творчості спричинена не лише останнім повнометражним фільмом, а й тим, що іноземні дистриб’ютори, як Neon, роблять його роботи доступними міжнародній аудиторії, що посилює видимість режисера на фестивалях і під час голосувань за нагороди.
Про Neon, антологію та кінофестивалі
Neon – незалежна американська кінокомпанія, відома тим, що просуває артхаусні проєкти на міжнародній арені та проводить успішні кампанії під час нагородного сезону. Серед прикладів її роботи – американський реліз фільму «Паразити» (Parasite), який отримав широку увагу й призи у 2019 році; такі кейси підкреслюють, що грамотна промоція може суттєво вплинути на долю іноземного кіно у міжнародному медіапросторі.
Антологічний проєкт «The Year of Everlasting Storm», в який увійшла «Life», складається з коротких робіт семи відомих режисерів: Джафара Панахі, Ентоні Чена, Девіда Лоурі, Лори Пуатрі, Домінги Сотомайор, Маліка Віттала й Апічатпонга Вірасетакула. Такий формат – збірка коротких історій від різних авторів – дозволяє глядачам побачити різні погляди на одні й ті самі теми часу й кризи, в даному випадку – пандемії й її впливу на життя людей.
Нью-Йоркський кінофестиваль як платформа
Нью-Йоркський кінофестиваль (New York Film Festival) – одна з провідних американських кіноакадемій, що щорічно збирає значущі прем’єри й дискусії за участі світових митців. Саме там відбулася розмова між Скорсезе та Панахі, яка тепер супроводжує онлайн-реліз «Life» і дає глядачам додатковий контекст щодо мотивації режисера та його мистецької позиції.
У підсумку, трагікомічна короткометражка «Life» є не лише самостійним, доречним свідченням часу пандемії, а й символом опору митця цензурі та прагнення продовжувати творити незважаючи на перешкоди. Її повторний доступ у мережі – частина ширшої кампанії, що має на меті нагадати індустрії й кіномитцям про важливість захисту творчої свободи та підтримку авторів, які ризикують заради правди у своїх фільмах.
