У січні 2010 року на ділянці дороги поблизу міста Санкт-Галлен у Швейцарії один водій отримав штраф, який для більшості здається неймовірним — близько 290 000 доларів США. Чоловік керував червоним Ferrari Testarossa — одним із найпотужніших спортивних автомобілів 1980-х років — і перевищив дозволену швидкість 80 км/год, його зафіксували на швидкості близько 137 км/год. Офіцер, що зупинив автомобіль, не тільки врахував перевищення швидкості, а й інші обставини, через які сума штрафу виросла до цієї астрономічної позначки.
Причин було кілька. У Швейцарії суми штрафів за порушення часто розраховують із урахуванням річного доходу порушника, аби покарання мало однакову важливість для людей із різними статками. У цьому випадку стан водія, імовірно засвідчений його власністю на Ferrari, оцінили приблизно в 22,7 мільйона доларів США. До того ж він уже мав у минулому записи про перевищення швидкості й репутацію дорожнього хулігана — усе це вплинуло на остаточну суму покарання.
h2>Місця, де доход враховують при визначенні штрафів
Декілька європейських країн, зокрема Німеччина, Франція, Австрія та держави Північної Європи, застосовують підхід, коли розмір штрафу пропорційний доходам порушника. Така практика має на меті зробити фінансове покарання однаково відчутним і для бідних, і для багатих. У Німеччині при цьому існує верхня межа штрафу — близько 16 мільйонів доларів США, у Швейцарії максимальна межа приблизно 1 мільйон доларів США. У Фінляндії вже були відомі випадки великих штрафів — один водій у 2004 році отримав рахунок близько 190 000 доларів США.
Для порівняння, у США звичайні штрафи за перевищення швидкості рідко доходять до шести цифр — у середньому максимум близько 1 000 доларів США, хоча в окремих штатах суми можуть змінюватися залежно від обставин, наприклад якщо порушення трапилося в зоні шкіл. Окремі американські штати, як-от Флорида, переглядають свої правила, що теж може вплинути на суму штрафів.
Санкт-Галлен — місто на північному сході Швейцарії, відоме Абатством Святого Галла, яке входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Ferrari Testarossa — італійський спортивний автомобіль 1980-х років з атмосферним V12, що став символом епохи завдяки своєму дизайну та високим характеристикам.
h2>Переваги переходу до штрафів, прив’язаних до доходу
Прихильники моделі штрафів, які залежать від доходу, вказують на кілька переваг. По-перше, справедливість: для людини з низьким доходом невеликий фіксований штраф може бути катастрофічним, тоді як для заможного порушника та сама сума може бути несуттєвою. За оцінкою юридичних досліджень, якщо фінансове покарання корелює з доходом, воно має рівніший каральний ефект для всіх верств населення. Також такий підхід може підвищити надходження до бюджету — у разі, коли штрафи стають платоспроможними й послідовно стягуються, держава отримує більше коштів, а не витрачає ресурси на виконання покарань.
Експерименти, як-от модель “денної штрафної ставки” — коли розмір штрафу обчислюють від добового доходу порушника — демонстрували позитивні результати. Наприклад, у Нью-Йорку на Стейтен-Айленді подібні підходи у 1980-1990-х показали зростання надходжень і кращу сплатоспроможність серед порушників.
Водночас є й критика. Протиники стверджують, що такий підхід може сприйматися як прихована форма перерозподілу багатства і що фінансове становище людини не повинно обов’язково визначати міру покарання за всі типи правопорушень. Також постає питання прозорості оцінки доходів і захисту приватності.
Історія зі штрафом біля Санкт-Галлена підкреслює складність теми: для одних це приклад суворої та справедливої системи, яка карає пропорційно до статків, для інших — випадок надмірного покарання. Дебати про те, який підхід найсправедливіший і найефективніший, тривають у різних країнах і наукових середовищах.
