Гігантський «метелик», вирізьблений у марсіанській поверхні мільйони років тому, отримав новий цифровий портрет завдяки науковцям Європейського космічного агентства. Ця дивна форма, що нагадує комаху з гладкими крилами, нагадує про бурхливе і воднонасичене минуле Червоної планети, кажуть дослідники.
Де знаходиться і наскільки великий цей «метелик»
Кратер, який не має офіційної назви, розташований у районі Idaeus Fossae – відносно низинній ділянці Марса з давньою вулканічною історією. Він простягається приблизно на 20 кілометрів зі сходу на захід і близько 15 кілометрів з півночі на південь. Для порівняння: такого діаметра майже вистачило б, аби помістити острів Манхеттен всередині його площини.
Що означає «метелик» в контексті ударних структур
Такий тип кратера є асиметричним ударним утворенням. На відміну від типової круглої форми – коли уламки рівномірно розлітаються навколо місця удару – тут усе відбулося під дуже невеликим кутом прольоту метеорита. Нахилений вхід породив дві різко виражені «лопаті» або «крила», себто дві масивні ділянки викинутого ґрунту, розташовані на півночі та півдні від чаші кратера. Підлога самого кратера внаслідок цього набула нерівної, горіхоподібної форми.
Які дані використали вчені
Останні зображення кратера створені цифрово на основі топографічних вимірювань, які збирає орбітальний апарат Mars Express. Ця європейська місія працює навколо Марса з 2003 року і забезпечила величезний масив картографічних і наукових даних. На їхній основі також змонтували відео, яке показує, як виглядав би політ над кратером у гаданому гелікоптері.
Що це говорить про воду на Марсі
ESA зазначає: «крила» кратера значно більш гладкі порівняно з горбистим дном. Така текстура дає підстави вважати, що частина матеріалу була «флюїдизована» – тобто тимчасово набула плинної структури внаслідок домішку води або розплавленого льоду. За однією версією, підповерхневий лід або льодяний прошарок, який вкрив регіон, розтанув під час удару й змішався з уламками, що спричинило більш однорідне розтікання матеріалу по «крилах».
Виявлення слідів взаємодії ударного матеріалу з водою важливе, бо дає уявлення про наявність льоду в підповерхневих горизонтах у момент зіткнення. Це, у свою чергу, допомагає реконструювати умови на планеті у віддаленому минулому: скільки води зберігалося в просторах під ґрунтом, як поводився ґрунт при екстремальних температурах і тисках, та чи могли такі процеси створювати тимчасово сприятливі умови для хімічних реакцій.
Чи залишилися уламки метеорита в кратері
Поки що невідомо, коли саме утворився цей кратер і якої маси був тілом-утворювачем. Однак у подібних випадках осколки породження часто залишаються всередині чаші або на прилеглій місцевості. Подальші детальні дослідження можуть підтвердити або спростувати присутність фрагментів космічного тіла та дати підказки про його склад.
Контекст: рідкісні «метелики» на Марсі і інші схожі знахідки
Кратери з упізнаваними «крилами» називають «метеликами» через округлу центральну частину і витягнуті викиди, що нагадують крилатий силует. Такі утворення трапляються вкрай рідко. Mars Express неодноразово виявляв подібні структури: ще в 2006 році апарат сфотографував інший «метелик» у районі Hesperia Planum на південних височинах Марса. Той кратер був більш подовженим і ще драматичніше нагадував комаху.
Про Hesperia Planum слід знати: це плато в південній півкулі Марса, де зафіксовані численні базальтові рівнини й сліди древньої лавової активності. Зіставлення структур із північної й південної півкуль допомагає вченим простежити великомасштабні відмінності рельєфу й геологічної історії планети, бо саме поєднання низовин і височин формує помітний географічний розподіл поверхневих процесів.
Параїдолія і «тварини» на Марсі
Людський мозок охоче вбачає знайомі образи в абстрактних формах – явище, що називають параїдолією. На Марсі це особливо помітно: супутникові й марсоходні знімки неодноразово підкидали «черепах», «коралові структури», «павуків» і навіть «пса під полярною шапкою». Деякі з таких фігур – результат ерозійних процесів, виїмок льоду, сублімації або специфічної геоморфології, які створюють знайомі силуети.
Чому дослідження таких кратерів важливе
Аналіз аномальних ударних структур дає більше, ніж просто незвичну картинку. Він дозволяє:
- відтворити траєкторію і кут падіння чужого тіла, що важливо для розуміння динаміки ударів;
- визначати наявність підповерхневого льоду або води в момент удару, що має наслідки для кліматичної історії регіону;
- вивчати шари ґрунту, оголювані під час формування кратера, щоб дізнатися про склад і структуру марсіанської кори;
- знаходити потенційні метеоритні фрагменти, що зберігають інформацію про хімічний склад тіл, що бомбардували планету.
Роль Mars Express у картографуванні Марса
Mars Express – один із найтриваліших і найнескінченніших у часі орбітальних апаратів у дослідженні Марса. Його інструменти, зокрема радарні й оптичні прилади топографії, дозволили скласти деталізовані мапи поверхні, виявити підповерхневий лід, а також простежити геологічні структури, які інакше важко було б помітити. Саме завдяки цим даним науковці змогли «побачити» описуваний кратер-«метелик» у новому світлі.
Що далі?
Дослідники продовжуватимуть аналіз топографічних і спектральних даних із Mars Express і, за можливості, зіставлятимуть їх з результатами інших місій – як орбітальних, так і марсоходних. Це допоможе уточнити вік кратера, властивості породної суміші і роль води у формуванні його сьогоднішнього вигляду. Ретельніші картини й моделі також відкривають шлях до пошуку подібних структур у інших регіонах планети й до глибшого розуміння минулого Марса.
