У 1954 році світ медицини отримав промінь надії – дослідники анонсували нові ліки, що забезпечували ремісію у дітей з гострим лейкозом. Цей препарат не тільки став одним із перших у хіміотерапії, а й заклав підґрунтя для кардинально нового, раціонального підходу до розробки медикаментів, відійшовши від старих методів спроб та помилок.
На шляху до відкриття: непроста доля Гертруди Еліон
Історія цього прориву нерозривно пов’язана з Гертрудою Еліон – жінкою, чия наукова кар’єра почалася з численних перешкод. Здобувши ступінь магістра з хімії 1941 року, вона зіткнулася з дверима, зачиненими для жінок у наукових колах. Їй відмовляли у багатьох аспірантських дослідницьких посадах, що змусило її працювати вчителькою хімії у середній школі та фахівцем з контролю якості харчових продуктів у мережі супермаркетів. Це були часи, коли жінки ще тільки пробивали собі дорогу у велику науку. У своїй автобіографічній розвідці 1988 року Еліон пригадала той період.
Проте, 1944 року їй пощастило знайти роботу у лабораторії Джорджа Хітчінгса в фармацевтичній компанії Burroughs-Wellcome, яка сьогодні відома як GSK – одна з найбільших у світі транснаціональних фармацевтичних компаній. Джордж Хітчінгс активно розробляв інноваційний спосіб створення ліків, який відмовлявся від хаотичного підбору варіантів, що переважав у фармацевтичній галузі.
Глибоко особиста трагедія стала потужним рушієм для Еліон – її дідусь, якого вона щиро любила, помер від онкологічної недуги, коли дівчині було лише п’ятнадцять. “Я була дуже мотивована зробити щось, що зрештою могло б призвести до лікування цієї жахливої хвороби”, – писала Еліон у 1988 році.
Революційний підхід до розробки ліків
Хітчінгс та Еліон ґрунтувалися на простому, але глибокому міркуванні: всі живі клітини потребують нуклеїнових кислот – основних компонентів ДНК – для розмноження. Швидкозростаючі клітини, такі як агресивні бактерії та пухлинні утворення, вимагають ще більше цих сполук для свого безконтрольного зростання. Отже, їхня логіка підказувала – відшукання речовин, що пригнічують синтез нуклеїнових кислот, могло б зупинити прогресування онкологічної недуги. Це був винятковий на той час “раціональний” підхід, що протиставлявся традиційному “спроб і помилок”.
Прорив: 6-меркаптопурин та його вплив
У 1950 році, коли Еліон виповнилося 32 роки, їхня команда досягла значного успіху, виявивши сполуку, похідну від пурину, названу 6-меркаптопурин (6-МП). Ця речовина продемонструвала здатність пригнічувати зростання як бактеріальних, так і лейкемічних клітин у лабораторних умовах. Протягом наступних двох років препарат пройшов випробування на пухлинах у тварин, де було підтверджено його ефективність у уповільненні росту новоутворень.
У 1952 році розпочалися клінічні дослідження за участю 107 пацієнтів з різними видами онкологічних захворювань, зокрема 45 дітей та 18 дорослих з гострим лейкозом. До цього моменту не існувало ефективної терапії для цих дітей, чиє життя зазвичай обривалося через кілька місяців після встановлення діагнозу. Гострий лейкоз – це злоякісне захворювання кровотворної системи, що характеризується швидким і неконтрольованим розмноженням незрілих лейкоцитів, що заповнюють кістковий мозок і перешкоджають утворенню нормальних клітин крові.
Попередні хіміотерапевтичні засоби, хоча й існували, часто ґрунтувалися на надзвичайно токсичних сполуках, як-от бойові гази. На відміну від них, діти, які приймали 6-МП, переносили його досить добре, а у 15 з них настала повна ремісія, що тривала від кількох тижнів до кількох місяців. Це було невелике, але надзвичайно важливе збільшення тривалості життя, що раніше здавалося неможливим. Еліон відчувала шалену радість, коли бачила покращення стану дітей, і глибоке розчарування, коли хвороба поверталася.
Розвиток терапії та подальші досягнення
Рішучі Хітчінгс та Еліон не зупинялися на досягнутому, прагнучи знайти інші, споріднені сполуки, здатні забезпечити більш тривалу ремісію. Наприкінці 1950-х років вони розробили терапевтичний режим, що поєднував метотрексат – інший хіміотерапевтичний засіб, створений доктором Джейн Райт та її колегами – з 6-МП. Це поєднання дозволило досягти більш тривалої та стабільної ремісії у деяких малюків з гострим лейкозом. Доктор Джейн Райт була однією з перших афроамериканських жінок, що проклали шлях у медицині, зробивши значний внесок у дослідження онкологічних захворювань та розробку ефективних методів їхнього лікування.
Протягом десятиліть своєї кар’єри Гертруда Еліон розробила ще багато життєво важливих препаратів, які змінили обличчя медицини. Серед них – азатіоприн, що використовується для лікування ревматоїдного артриту та запобігання відторгненню трансплантатів; ацикловір – антивірусний засіб, ефективний проти генітального герпесу, вітрянки та оперізувального лишаю; а також АЗТ, перший препарат, що показав ефективність у боротьбі з ВІЛ/СНІД.
У 1988 році Гертруда Еліон разом з Джорджем Хітчінгсом та Джеймсом Блеком була удостоєна Нобелівської премії з фізіології та медицини за свій новаторський внесок у “важливі принципи розробки лікарських засобів”, включно з її працею над 6-МП. Ця нагорода стала гідним визнанням її невтомної праці та незламної віри у науку, яка продовжує рятувати мільйони життів по всьому світу.
