Міністерство юстиції США подало позов проти компанії Disney через спосіб, у який вона позначала свої відео на платформі YouTube, та через подальше використання даних малолітніх користувачів. У процесі розгляду справи з’ясувалося, що компанія систематично некоректно маркувала частину відеоматеріалів, що фактично дало змогу показувати рекламу дітям і збирати їхні персональні дані без належного інформування батьків та без отримання їхньої згоди.
Звинувачення
Позов Міністерства юстиції стосувався двох підрозділів корпорації: Disney Worldwide Services та Disney Entertainment Operations. Ці структури відповідають, зокрема, за розміщення та адміністрування відеоконтенту компанії на цифрових платформах, включно з YouTube.
За даними відомства, низка відео, які фактично були призначені для дорослої або загальної аудиторії, не була позначена як «не для дітей». Водночас цей контент переглядали й діти, оскільки він розміщувався на каналах, пов’язаних з брендами Disney, що традиційно асоціюються з дитячими мультфільмами та сімейними програмами. Для YouTube маркування відео як «для дітей» або «не для дітей» має істотне значення, адже від цього залежить, як платформа збирає дані користувачів і яку рекламу їм показує.
Саме некоректне маркування дало змогу використовувати механізми персоналізованої реклами стосовно дитячої аудиторії та збирати інформацію про поведінку дітей під час перегляду відео: які ролики вони дивляться, скільки часу проводять за переглядом, як реагують на певний контент. Такі дії, на думку прокуратури, суперечать вимогам законодавства про захист приватності дітей.
Законодавство
Основою для позову став федеральний закон США про захист приватності дітей в інтернеті – Children’s Online Privacy Protection Act (COPPA). Цей нормативний акт регулює, як онлайн-сервіси можуть збирати, використовувати і розкривати персональні дані дітей віком до 13 років. Закон діє з кінця 1990-х років і є одним з перших системних документів, спрямованих на регулювання дитячої безпеки в цифровому середовищі.
COPPA вимагає, щоб:
- оператори сайтів і додатків, орієнтованих на дітей, чітко інформували батьків про те, які дані збираються про їхню дитину;
- отримували підтверджену згоду батьків до того, як розпочати збирання даних;
- обмежували обсяг особистої інформації, яка збирається, лише тим, що необхідно для роботи сервісу;
- гарантували безпечне зберігання зібраних даних і не передавали їх третім сторонам без окремої згоди;
- надавали батькам можливість переглянути, змінити або видалити дані дитини.
До персональних даних у межах COPPA належать не лише ім’я, адреса електронної пошти чи номер телефону, а й унікальні ідентифікатори, за допомогою яких можна відстежувати поведінку користувача. Це, наприклад, cookie-файли, рекламні ідентифікатори пристрою, IP-адреса та інші технічні відомості, що дозволяють створювати профіль користувача і показувати персоналізовану рекламу. У випадку з YouTube такі ідентифікатори застосовуються для рекомендації відео та таргетованої реклами.
Масштаб порушень
У скарзі Міністерства юстиції зазначається, що відеоролики з некоректним маркуванням розміщувалися одразу на кількох великих каналах корпорації на YouTube, зокрема:
- на каналі Pixar;
- на каналі Disney+;
- на каналі Disney Animation Studios;
- на інших афілійованих каналах, пов’язаних з брендами компанії.
Ці канали орієнтовані насамперед на сімейну аудиторію, проте значну частину їхніх глядачів становлять саме діти. За підрахунками відомства, загальний обсяг переглядів контенту Disney на YouTube в межах США вимірюється мільярдами. Це означає, що навіть незначний відсоток неправильно позначених відео потенційно впливає на велику кількість малолітніх користувачів.
Некоректне маркування не завжди означає відверто дитячий зміст, проте в контексті COPPA важливо інше: якщо опис, назва каналу, візуальний стиль та історія бренду спрямовані на залучення дітей, то організатор такого каналу повинен дотримуватися стандартів захисту даних дітей. У випадку Disney увагу правоохоронних органів привернула саме розбіжність між реальними налаштуваннями відео та фактичним охопленням дитячої аудиторії.
Реклама
Одним із центральних аспектів позову стало питання реклами. Персоналізована реклама в інтернеті працює на основі аналізу поведінки користувачів: які відео вони дивляться, які сайти відвідують, де знаходяться, які пристрої використовують. Зібрані дані дозволяють формувати профілі користувачів і показувати їм оголошення, що найбільше відповідають їхнім інтересам.
У випадку з дорослою аудиторією така модель вважається прийнятною за умови прозорої політики конфіденційності та можливості відмовитися від персоналізованої реклами. Однак щодо дітей до 13 років діють інші вимоги. COPPA прямо забороняє збір персональних даних дітей з метою таргетованої реклами без попередньої і виразної згоди батьків.
За твердженням Міністерства юстиції, некоректне маркування відео дозволяло Disney та рекламним партнерам використовувати механізми персоналізованої реклами на дитячій аудиторії. Тобто дані про перегляди, зібрані стосовно малолітніх користувачів, застосовувалися для добору рекламних оголошень, які з’являлися перед відео, під час нього або поруч з ним.
Окрему проблему становить те, що такі процеси відбувалися без того, щоб батьків поінформували в зрозумілій формі про обсяг і спосіб використання даних, а також без процедури отримання офіційної згоди, яку вимагає закон. Фактично дорослі не мали повної інформації та не могли вплинути на те, як обробляються дані їхніх дітей на цих каналах.
Мирова угода
У підсумку федеральний суд США схвалив мирову угоду між Міністерством юстиції та підрозділами Disney. Мирова угода у подібних справах означає, що сторони погоджуються врегулювати конфлікт без тривалого судового розгляду по суті, але компанія бере на себе конкретні зобов’язання, а також сплачує штраф.
У рамках домовленості Disney погодилася сплатити 10 мільйонів доларів США. Ця сума визначена як цивільний штраф за порушення вимог COPPA. Окрім фінансової частини, угода передбачає для компанії низку обов’язків, спрямованих на зміну підходів до роботи з контентом на YouTube та іншими подібними платформами.
Зобов’язання
Суд не обмежився лише накладенням штрафу. У рішенні окреслено низку вимог до подальшої діяльності Disney, пов’язаних з дотриманням законодавства про захист приватності дітей. Серед них:
- Заборона повторних порушень COPPA. Компанії прямо заборонено у подальшому організовувати збір персональних даних дітей до 13 років через YouTube у спосіб, який суперечить вимогам закону. Це стосується як налаштувань маркування відео, так і використання ідентифікаторів для таргетованої реклами.
- Запровадження програми постійної перевірки контенту. Disney має розробити й підтримувати систему внутрішнього контролю, що дозволить на постійній основі перевіряти відео перед публікацією та після неї. Мета такої програми – вчасно визначати, чи може контент приваблювати дитячу аудиторію, і правильно налаштовувати параметри обробки даних відповідно до вимог COPPA.
- Посилення внутрішніх процедур. Ідеться про оновлення внутрішніх інструкцій, навчання працівників, які відповідають за розміщення контенту й рекламні кампанії, а також про впровадження механізмів документування того, як ухвалюються рішення щодо маркування відео та взаємодії з даними глядачів.
Програма перевірки контенту передбачає, що компанія не може покладатися тільки на загальні налаштування платформи. Необхідно регулярно аналізувати нові та вже опубліковані відео, враховувати назву, опис, візуальне оформлення, наявність анімації, героїв мультфільмів, ігрових елементів та інших ознак, які роблять відео привабливим для дітей. Якщо за результатами аналізу є підстави вважати, що відео активно дивитимуться діти до 13 років, компанія повинна поводитися з даними глядачів за правилами COPPA.
Контекст
Ситуація з Disney вписується у ширший контекст посилення контролю за діяльністю великих медіакомпаній та онлайн-платформ щодо обробки дитячих даних. COPPA застосовується до будь-яких сервісів, орієнтованих на дітей, а також до тих ресурсів, які, хоча формально і не декларують дитячу аудиторію, але фактично її приваблюють.
YouTube уже кілька років під пильною увагою регуляторів через роботу з дитячим контентом. Платформа впровадила низку налаштувань, які дозволяють авторам маркувати відео як «для дітей», що впливає на збір даних, показ реклами та доступність певних функцій (наприклад, коментарів або сповіщень). Однак відповідальність за правильне маркування значною мірою покладена на власників каналів. У випадку з великими брендами, до яких належить Disney, очікується, що вони мають власні процедури контролю та не перекладають усю відповідальність на автоматизовані системи платформи.
Окремо варто зважати на те, що діти часто користуються тими самими пристроями, що й дорослі, а профілі акаунтів можуть бути спільними для всієї сім’ї. Це ускладнює чітке розмежування між «дитячими» та «дорослими» переглядами. Саме тому законодавство надає особливе значення тому, наскільки очевидно, що певний контент потенційно призначений для дитячої аудиторії, і вимагає від компаній обережного підходу до маркування та збору даних.
Справа проти Disney показує, що навіть великі корпорації з розвиненою комплаєнс-системою несуть відповідальність за точність налаштувань своїх каналів на платформах, де основна аудиторія – діти та підлітки. Це стосується не лише класичних мультфільмів, а й трейлерів, тематичних роликів, закадрових матеріалів, інтерв’ю та іншого контенту, який може бути цікавим дитячій аудиторії.
