Науковці виявили, що вразлива ділянка магнітного поля Землі над Південноатлантичним океаном продовжує збільшуватися, що підвищує ризики для супутників та космонавтів, які перебувають на орбіті. За даними дослідження, яке базується на вимірах понад десяти років трьох супутникових обсерваторій, зона, відома як Південноатлантична аномалія, зросла на площу, що відповідає майже половині території континентальної Європи з 2014 року.
Група супутників Swarm, запущених Європейським космічним агентством, зафіксувала, що раніше слабке магнітне поле в цій області стало ще менш інтенсивним. Водночас, в канадському регіоні, де магнітне поле було особливо сильним, зафіксовано його зменшення, тоді як в Сибіру інша сильна зона магнітного поля розширилась.
«Розширення зони зниженої магнітної інтенсивності продовжується вже 11 років з моменту запуску констеляції супутників Swarm», – коментує Кріс Фінлей, дослідник геомагнетизму з Данського технічного університету та автор нової статті, опублікованої в журналі “Фізика Землі та Планетарних Інтер’єрів”.
Проведене дослідження виявило, що слабке магнітне поле в Південноатлантичній аномалії в даний час вимірює 22,094 нанотесли, що є на 336 нанотеслів менше порівняно з 2014 роком. У той же час, в зоні сильного магнітного поля над північною частиною Канади його інтенсивність перевищує 57,000 нанотеслів.
Ці зміни створюють додаткові ризики для космонавтів, оскільки зростає ймовірність пошкодження ДНК та ризик розвитку раку протягом життя. Однак, тривалість перебування астронавтів на орбіті, зазвичай близько шести місяців, набагато менша ніж для супутників, які можуть перебувати там понад п’ять років.
Магнітне поле Землі, яке здатне захищати життя на нашій планеті від шкідливих заряджених часток, утворюється під впливом ротації рідкого заліза в ядрі, що знаходиться на глибині близько 2,900 кілометрів під поверхнею. Однак, рівень магнітного поля змінюється постійно, і вчені все ще намагаються зрозуміти точні механізми його функціонування.
З підвищеним ризиком, космічні апарати, зокрема супутники, можуть зазнавати більше поломок або навіть відключень під час проходження через зону слабкого магнітного поля. На думку Фінлея, це питання слід враховувати при розробці майбутніх космічних місій, щоб «зміцнити» обладнання для витримки підвищеного рівня сонячної радіації.
Дослідження не виявило ознак можливого зворотного процесу в магнітному полі, що відбувалося раніше. Вони натякають на те, що спостережувані зміни можуть бути пов’язані з циркуляційними патернами рідкого металу в ядрі, проте точна причина залишалася невідомою. Продовження високоякісних вимірювань геомагнітного поля є важливим для розуміння динаміки в глибині Землі.
