Зміна клімату – це не віддалена загроза майбутнього, а нинішня реальність, яка вже відчутно впливає на повсякденне життя людей по всьому світу. Усвідомлення її безпосередньої близькості та персонального впливу є одним із найважливіших послань, котре може спонукати до активних дій. Попри спроби дезінформаторів поширювати хибні наративи, більшість суспільства розуміє потребу в негайних та рішучих кроках для подолання кліматичної кризи. Однак для дієвого обмеження глобального потепління необхідні політичні рішення, які змінять життя мільярдів.
Ці зміни починаються з індивідуальної участі – потрібно, щоб люди перейнялися проблемою настільки, аби змінити свою поведінку. Якщо достатня кількість громадян усвідомить особистий вплив кліматичних змін і почне діяти на індивідуальному рівні, це може спричинити політичний перелом, що зрештою призведе до масштабних перетворень, необхідних для стабілізації глобальної температури.
Соціально-сатиричний художній фільм “Не Дивись Вгору” яскраво ілюструє цю проблему. У стрічці двоє астрономів намагаються попередити світ про наближення комети, розмір якої вдвічі перевищує метеорит, що свого часу спричинив загибель динозаврів. В одній з напружених сцен ведуча ранкового ток-шоу намагається мінімізувати ризик:
Кейт Дібіаскі: “Перепрошую… Ми не зрозуміло висловлюємось? Ми намагаємося сказати вам, що вся планета ось-ось буде знищена.”
Брі Еванті: “Ну, це, знаєте, ми тут так робимо. Просто подаємо погані новини легко.”
Фільм отримав широке визнання за сатиру над реакцією на глобальну кліматичну кризу, зокрема й від відомого кліматолога Пітера Калмуса. Саме цей культурний феномен спонукав дослідників до пошуку ефективних способів подачі інформації про зміну клімату, що мотивують людей до дій, а не змушують їх відсторонюватися від “поганих новин”.
Як спонукати людей до дії
Дослідники залучили понад 3000 учасників із шести країн – Болгарії, Греції, Нігерії, Швеції, Великої Британії та Сполучених Штатів – щоб з’ясувати, що саме може підвищити чи знизити їхню мотивацію до підтримки кліматичних ініціатив. Проекологічні дії часто вимагають значних витрат – фінансових, часових та фізичних зусиль. Метою було зрозуміти, як люди зважують ці витрати з користю для планети, і чи можна використовувати психологічні важелі для значних зрушень у поведінці.
Для цього було розроблено фізично вимогливе завдання, виконання якого приносило пожертви на користь благодійної організації, що бореться зі зміною клімату. Результати порівнювали з аналогічним завданням, що підтримувало не екологічну, а гуманітарну справу – боротьбу зі світовим голодом. Перед виконанням завдання деяким учасникам показували різні повідомлення та зображення, розроблені експертами-психологами для підвищення їхньої мотивації до кліматичних дій. Одна група учасників не бачила жодних таких повідомлень, що дозволило встановити базовий рівень мотивації.
Цікаво, що учасники, які не бачили жодних проекологічних звернень, з більшою готовністю докладали зусиль для гуманітарної справи, ніж для кліматичної. Цей висновок був відносно стабільним у всіх шести країнах, де проводилося дослідження. Далі перевірялися, які з повідомлень стимулювали прокліматичну поведінку.
Що спрацювало добре:
- Психологічна близькість: Зміна клімату була представлена як негайна, локальна загроза, і учасники розмірковували про те, як вона впливає на них особисто.
- Виправдання системи: Зміна клімату була представлена як загроза способу життя учасників, і проекологічна поведінка заохочувалася як патріотична.
Що спрацювало менш ефективно:
- Науковий консенсус: Учасникам показували повідомлення та графік, що підкреслювали, що 99% кліматологів погоджуються, що зміна клімату реальна та спричинена діяльністю людини.
- Моральні засади: Учасники читали повідомлення, що апелювали до національної гордості, лояльності та авторитету для підтримки чистої енергії та кліматичних ініціатив.
Це – особисте
Отримані висновки підтверджують деякі відомі аспекти людської поведінки. Це подібний принцип, чому люди більше цікавляться новинами, які стосуються їхнього регіону або особистих інтересів. Коли загроза є персональною, коли вона близька, коли вона зачіпає наш звичний спосіб життя, тоді вона справді сприймається серйозно.
Щоб краще мотивувати людей до кліматичних дій вже сьогодні, це нове дослідження підказує, що зменшення психологічної дистанції між людьми та узагальненою, невизначеною загрозою зміни клімату, що впливає на світ загалом, є одним із найпотужніших спонукальних факторів.
Коли підвищення рівня води загрожує іншій країні, дискомфортна істина полягає в тому, що наш мозок схильний сприймати таку загрозу менш серйозно, адже вона впливає на іншу групу людей, з якою ми не так тісно пов’язані. Проте, якщо це стосується людей або місць, які ми знаємо і любимо, це стає особистим і ближчим до дому.
Люди також мотивовані захищати свій стабільний стан та нинішній спосіб життя. Іноді це може бути перешкодою для зміни поведінки. Однак ми виявили, що обернення цієї психології може стимулювати до дії. Коли підвищення рівня води збільшує ризик затоплення нашого майна – адже події, які раніше траплялися раз на століття, стають все більш частими – захист нашого способу життя вимагає від нас дій, а не бездіяльності.
Коли повінь, яка трапляється раз на сто років, відбувається втретє за стільки ж років, і вода заливає будинок, це стає особистою справою і прямою загрозою для власної оселі. Ми розуміємо, що розв’язання проблеми зміни клімату потребуватиме системних перетворень від урядів та бізнесу. Однак нам потрібно з чогось починати, і заохочення людей бачити зміни, що відбуваються навколо них, може стати невеликим кроком, який призведе до значних зрушень. Наші домівки опиняться під загрозою, якщо ми не спробуємо діяти.
