У 1985 році науковці протягом вражаючих десяти днів розробили нову молекулу ідеальної симетрії, яку назвали на честь відомого винахідника та футуриста XX століття – Бакмінстера Фуллера. Ця новина стала результатом тривалих досліджень, що розпочалися ще в 1970-х роках, коли Гаррі Кротто, хімік з Університету Суссексу у Великій Британії, намагався з’ясувати походження органічних молекул в “первісному бульйоні”, що існує в “величезних темних хмарах між зірками”.
Дослідження спочатку фокусувалося на вивченні довгих вуглецевих ланцюгів, які, як виявилось, виявлялися значно чисельнішими, ніж передбачали вчені на той час. Ці уявлення про вуглецеві з’єднання були пов’язані з теоріями молекулярного синтезу, які вважали, що червоні гіганти виробляють цю сировину.
Після кількох днів експериментів у лабораторії Rice University за допомогою лазерної технології, що випаровувала атоми на поверхні металевого диска, команда виявила, що, замінивши металічний диск на графітовий, вони можуть відтворити зовнішні обкладинки охолоджених червоних гігантів. В результаті, вчені виявили унікальні форми вуглецю, зокрема молекулу з 60 атомами вуглецю, яка згодом була названа бакмістер-фулереною. Ця молекула, що мала вражаючу симетрію, швидко здобула популярність, отримаючи прізвисько “бакі-бали”.
Ця важлива знахідка була описана у статті, опублікованій в журналі Nature 14 листопада 1985 року. Дослідження, проведене командою на чолі з Кротто, Річардом Смаллі та Робертом Керлом, призвело до отримання Нобелівської премії з хімії у 1996 році. Вони розробили концепцію закритих молекул, які були названі фулеренами, і відкрили шлях до нових напрямів у нанотехнологіях.
Фулерен, відомий також як “баку”, відкриває великі можливості для наукових досліджень, включаючи потенційні застосування в квантових комп’ютерах, батареях, біосенсорах та інших технологіях. Проте, незважаючи на численні пропозиції використання бакі в різних сферах, трансформація цих наукових досягнень у масові технології поки що залишається відкритим питанням.
