Астрономи спантеличені існуванням галактики, яку вважають “неможливою”. Йдеться про NGC 6789 – карликову зоряну систему, яка, всупереч очікуванням, продовжує активно формувати нові світила, не маючи при цьому очевидного запасу палива для цього процесу. Ця дивовижна спіраль розкинулася приблизно за 12 мільйонів світлових років від нашої планети у Місцевій Порожнечі – величезній, майже порожній ділянці космічного простору.
Незрозуміле народження зірок у космічній пустці
Галактика NGC 6789 вперше була зафіксована у 1883 році, але її здатність до зореутворення залишалася непоміченою донедавна. За останні десятиліття спостереження виявили, що близько 4% її зоряної маси з’явилося протягом останніх 600 мільйонів років. Це відкриття викликало неабиякий подив, адже Місцева Порожнеча, як сама назва підказує, є зоною, де вкрай мало зіркоутворюючого матеріалу – газу та пилу – і практично відсутні інші галактики, здатні підживити сусідів. Як же в таких умовах може розквітати зоряна колиска?
Дослідження на вершинах Тенерифе
Щоб розкрити цю космічну загадку, команда науковців під проводом Ігнасіо Трухільйо, астронома з Інституту астрофізики Канарських островів, розпочала ґрунтовне дослідження. Інститут астрофізики Канарських островів, розташований на архіпелазі Канарських островів в Атлантичному океані, є міжнародно визнаним центром астрономічних спостережень і досліджень. Його співробітники, використовуючи найсучасніші інструменти, постійно розширюють межі нашого розуміння Всесвіту. Для своєї праці вони задіяли Двометровий подвійний телескоп, що належить до комплексу Обсерваторії Тейде на острові Тенерифе. Обсерваторія Тейде – це одна з найвисотніших астрономічних обсерваторій світу, що забезпечує ідеальні умови для спостережень завдяки чистому повітрю та мінімальному світловому забрудненню. Дослідники ретельно обстежили зовнішні ділянки галактики, прагнучи знайти ознаки минулих космічних злиттів з іншими зоряними скупченнями, які могли б служити поясненням для появи молодих зірок. Вони шукали так звані приливні особливості – деформації, що свідчать про гравітаційну взаємодію з іншими об’єктами. Також уважно вивчали зореутворююче ядро цієї незвичайної системи.
Відсутність слідів космічних зіткнень
Зрештою, ретельна перевірка не виявила жодних свідчень злиттів; NGC 6789 виглядала абсолютно непорушною. Цей результат вказав на те, що нові зірки, найімовірніше, формувалися всередині самої галактики.
Як припустили дослідники у науковому матеріалі, опублікованому цього місяця у виданні Research Notes of the American Astronomical Society, центральна область зореутворення, ймовірно, живилася або залишками газу, що збереглися з часів її власного формування, або ж незайманим газом, що якимось чином потрапив з-поза меж галактики, накопичився всередині та був швидко спожитий.
Наразі походження зоряної активності цієї галактики залишається нерозгаданою головоломкою для астрофізики, що потребує подальших спостережень для свого остаточного вияснення.
