Археологи у Франції виявили розкішно оздоблену усипальницю римської доби, що зберігала в собі срібні монети, золоті прикраси та перстень із вигравіруваним, імовірно, прізвищем небіжчика. Це визначне відкриття стало несподіванкою під час розкопок середньовічного поселення у Ламонзі-Сен-Мартен – невеликому містечку, розташованому у південно-західній частині Франції, в департаменті Дордонь. Працюючи під середньовічними зерносховищами, дослідники помітили незвичне поховання, що відразу привернуло їхню увагу, як повідомив Французький національний інститут превентивних археологічних досліджень (INRAP).
Загадкова усипальниця
Подальші роботи з похованням засвідчили, що це був так званий “бустум” – особливий давньоримський ритуал поховання. За цією практикою, тіло померлого кремували безпосередньо над місцем майбутньої могили, після чого одразу ж здійснювали поховання. Прямокутний бустум мав розміри 2,2 на 1,05 метра та був щедро наповнений поховальними дарами, призначеними для супроводу небіжчика в загробному житті.
В одному з кутків усипальниці археологи знайшли керамічний глек та прозору скляну посудину. В іншій частині, де були зосереджені інші підношення, виявили десять срібних і бронзових монет. Поряд з ними лежали маленькі золоті пластини, які, ймовірно, прикрашали гаманець або футляр для цих грошових знаків, котрий з часом розклався. Серед знахідок також виділялася низка ромбоподібних кристалів – це можуть бути залишки оздобленого шкіряного аксесуара, що теж не витримав випробування часом. Доповнював цей ансамбль довгий, сильно кородований залізний предмет, який, можливо, був частиною вудил – елемента кінської упряжі.
Вивчення стилю поховання, знайденої кераміки та монет дозволило попередньо датувати бустум періодом між першим і третім століттями нашої ери – часом розквіту Римської імперії, коли її вплив поширювався далеко за межі Апеннінського півострова, зокрема і на галльські землі.
Особистість небіжчика – що розповідають артефакти?
Серед знайдених поховальних предметів були майже два десятки золотих виробів, два з яких, можливо, надають важливі відомості щодо особистості похованої людини. Археологи розкопали предмет, схожий на «буллу» – особливий амулет, який в Стародавньому Римі дарували хлопчикам на дев’ятий день після народження. Носили його до повноліття, приблизно до шістнадцяти років, коли вони ставали повноправними римськими громадянами. Цей амулет служив оберегом та символом їхнього соціального статусу.
Окрім цього, залишки золотого персня, деформованого від високої температури кремації, імовірно, відповідали невеликому шматку вигравіруваного гірського кришталю – інтільйо. Грецький напис на інтільйо – ΑΛΛΑΛΛΗ (Аллалле) – цілком може бути прізвищем небіжчика. Присутність грецького імені на території римської Галлії свідчить про культурне розмаїття Римської імперії та міграційні процеси, що відбувалися в той час, коли люди з різних куточків світу осідали на нових землях, зберігаючи при цьому свою ідентичність.
Ця багата та надзвичайно добре збережена кремаційна усипальниця викликала багато питань, на які археологи спробують відповісти через подальший аналіз. Вони планують вивчити збережені людські кістки, аби спробувати визначити стать та вік померлого. Також дослідники мають намір розширити розкопки в цій місцевості, шукаючи інші поховання чи поселення. Це допоможе краще зрозуміти, чому саме ця могила, сповнена цінних артефактів, серед яких є і такі, що вказують на грецьке походження, була розташована саме в цій частині Франції.
