Археологи в Іраку відкопали рештки будівлі віком 5 000 років, яка, можливо, була храмом періоду Урук, коли зароджувалися перші міста світу. Ця масштабна, “монументальна” споруда була виявлена у вересні на археологічній ділянці Кані Шаї, розташованій у північній провінції Сулейманія, біля підніжжя Загроських гір на півночі Іраку. Це відкриття може кардинально змінити наше уявлення про зв’язки Урука з навколишніми регіонами, що нині детально досліджується. Якщо монументальний характер споруди буде підтверджено, це відкриє нові горизонти для розуміння витоків цивілізації.
Будівля датується приблизно 3300 – 3100 роками до нашої ери, припадаючи на епоху Урук. Цей період отримав назву від давнього міста Урук на півдні Месопотамії – “колиски цивілізації”, де, за переконаннями істориків, виникли перші ознаки міського життя.
Стародавній Урук був справжнім мегаполісом свого часу, який населяло до 80 000 людей, що проживали на території до 400 гектарів. Місто відзначалося чіткою вуличною сіткою та спеціалізованими зонами – адміністративними та житловими кварталами, як описував покійний німецький археолог Ганс Ніссен у своїй визначній праці “Рання історія Стародавнього Близького Сходу” (1988). Керівники розкопок зазначають, що архітектурний стиль знайденої споруди вказує на її офіційний характер, можливо, навіть як культове місце або святилище.
Сліди давньої адміністрації
Окрім самої будівлі, дослідники знайшли фрагменти золотого кулона, який, ймовірно, свідчить про статус та багатство громади. Також були виявлені “циліндричні печатки” періоду Урук, що були інструментами адміністративного контролю та втіленням політичної влади. Ці невеличкі циліндри з вигравіруваними зображеннями використовувалися для створення відбитків на глиняних табличках, позначаючи власність або затверджуючи документи.
Також унікальним відкриттям стали стародавні “настінні конуси” – декоративні елементи, виготовлені з обпаленої глини або каменю, які вставляли гострим кінцем у свіжу штукатурку стіни. Плоскі частини цих конусів потім розмальовували, створюючи мозаїчний ефект із геометричними візерунками, як-от трикутники та зигзаги. Наявність таких конусів є додатковим свідченням того, що споруда була громадською або церемоніальною.
Нове розуміння стародавніх зв’язків
Поселення Кані Шаї розташоване майже за 480 кілометрів на північ від Урука – відстань, яку тоді можна було подолати пішки приблизно за п’ятнадцять днів. Раніше археологи вважали Кані Шаї периферійним місцем через його віддаленість від центральних міст. Проте нові знахідки вказують на те, що поселення було інтегровано в розгалужену культурну та політичну мережу, яка охоплювала всю стародавню Месопотамію.
Кані Шаї вважається найважливішою археологічною ділянкою на схід від річки Тигр для вивчення послідовності людської діяльності від ранньої бронзової доби до III тисячоліття до нашої ери. Археологи працюють тут, біля підніжжя Загроських гір, з 2013 року, виявляючи свідчення людської присутності з епохи енеоліту (або “мідно-кам’яної доби”), що тривала приблизно з 6500 року до нашої ери, аж до 2500 року до нашої ери.
Вплив стародавнього Урука
Урук, що нині відомий як Варка на півдні Іраку, можливо, був першим містом на Землі та мав великий вплив на шумерів та пізніші месопотамські цивілізації. Саме жителям Урука приписують винайдення клинопису – однієї з найперших систем письма, яка використовувалася по всій Месопотамії протягом тисячоліть. Вони також розробили перші письмові числа, які, ймовірно, слугували для обліку сільськогосподарської продукції.
Урук також започаткував стиль будівництва “зикуратів”, що згодом використовувався для храмів пізнішими месопотамськими цивілізаціями. Ба більше, це місце могло бути першим, де жерці вирізнялися особливим вбранням та релігійною іконографією, що підкреслювало їхній статус та роль у суспільстві. Відкриття в Кані Шаї додає ще один важливий фрагмент до мозаїки розуміння цієї дивовижної стародавньої цивілізації.
