Фільм “Син тесляра” режисера Лотфі Натана, заснований на апокрифічному “Дитячому Євангелії від Томи”, розкриває теми релігійного жаху через призму християнської міфології. Сюжет починається із того, що син Божий, оточений незрозумілим страхом і навіть ненавистю, з’являється у світі, який не готовий до його чудес. Фільм демонструє, як це явище впливає на його матір (в ролі – ФКА Твігс), батька (Ніколас Кейдж) та самого хлопця (Ноа Джуп), чий незвичайний дар лікувати хворих і навіть повертати до життя викликає стурбованість і тривогу.
Мати хлопця, водночас вірна своїй вірі, постійно відчуває стрес від навколишнього світу, в той час як батько, майстер, переживає глибокі внутрішні конфлікти, задаючись питанням, чи є його син посланцем Бога чи, навпаки, цілком добра істота. Сам хлопець, який не отримав навіть імені з причин авторського права, стоїть на роздоріжжі своїх бажань і страхів, намагаючись зрозуміти, чому його присутність викликає настільки змішані та суперечливі емоції в оточуючих.
Хоч фільм містить моменти жаху, Натан намагається занурити глядачів в атмосферу безнадії, яка відчувається як постійна загроза – саме так, як відчували себе люди в давні часи, намагаючись зберегти віру у Бога в світі, наповненому темрявою. Проте, незважаючи на певні сильні сцени, фільм часто виглядає безформним і застояним, а стиль виконання переважно не здатний викликати глибокі емоції.
Основною темою є боротьба між внутрішньою стражданням хлопця та його батька. Проте жодна з цих ліній не досягає достатньої глибини, щоб зацікавити глядача, перетворюючи “Сина тесляра” на нечастину між класичним божевіллям та нудьгою.
Хоча фільм вийде в прокат 14 листопада, вже зараз критики зазначають, що у ньому відчутна нерішучість щодо того, що є насправді важливим у цій історії. Основна проблема полягає в тому, що режисер не може чітко артикулиювати силу хлопця, так само як і сам майстер не може її стримати. Тому “Син тесляра” залишає відчуття незавершеності, не даючи справжнього розуміння сили і місії свого героя в святій історії.
