Рідкісна знахідка – лицар з дивовижним черепом жив і загинув у бою

Рідкісна знахідка - лицар з дивовижним черепом жив і загинув у бою

На розкопках середньовічного кладовища в Іспанії археологи виявили останки дорослого чоловіка, який загинув, ймовірно, у битві. Його кістяк свідчив про дві колоті рани на голові та потрощене коліно. Однак справжнє здивування викликала незвичайна форма його черепа – надзвичайно довга та вузька, що, як підозрюють фахівці, була результатом рідкісного генетичного стану, зазвичай смертельного для дітей.

«Я була дуже вражена, – поділилася Карме Ріссеч, біологічна антропологиня з Університету Ровіри і Вірхілі в Іспанії, в електронному листі до видання Live Science. – Ніколи раніше не бачила такого черепа, тим більше у лицаря».

Таємниця черепа з замку Зоріта-де-лос-Канес

Дослідження останків цього чоловіка було детально описано в жовтневому випуску журналу «Heritage». Карме Ріссеч та її колеги проводили аналіз кісток, знайдених на території замку Зоріта-де-лос-Канес, що розташований у центральній Іспанії. Ця фортеця, що має багату історію, була зайнята з XIII по XV століття Орденом Калатрави – спільнотою лицарів та ченців, які брали на себе важливі військові обов’язки. Орден Калатрави, один з трьох великих військових орденів Іспанії, відіграв вагому роль у Реконкісті – процесі відвоювання Піренейського півострова у маврів. Члени ордену були відомі своєю дисципліною, військовою доблестю та суворою релігійною відданістю.

Під час розкопок на цвинтарі Зоріта-де-лос-Канес між 2014 та 2019 роками вчені знайшли десятки людських кістяків, включно з останками жінки, які мали ознаки травматичних ушкоджень та бойових ран. Але одна знахідка виділялася серед інших понівечених кістяків завдяки своєму «надзвичайно видовженому черепу», як зазначили дослідники у своєму звіті.

Чоловіка поховали у дерев’яній труні, яка з часом майже повністю розпалася, як і багато його кісток. Детальне вивчення скелета виявило, що на момент смерті йому було близько 40-50 років. Сліди м’язів на кістках свідчили про активний спосіб життя. Однак вчені помітили, що три його черепні шви – це з’єднання між кістками черепа – передчасно зрослися, що й спричинило деформацію голови.

Рідкісний синдром в середньовічній Іспанії

У новонароджених дітей кістки черепа являють собою невеликі пластини, з’єднані волокнистими швами. Ця еластичність дозволяє дитині пройти через родові шляхи та забезпечує простір для росту мозку. Більшість черепних швів зростаються лише до 20-25 років. Якщо один або кілька швів зростаються надто рано – цей стан називають краніосиностозом, – це може створити труднощі для розвитку черепа та мозку. Сьогодні хірургічне втручання допомагає зменшити тиск на мозок, викликаний краніосиностозом, що без лікування може призвести до ураження мозку та смерті. Проте у середньовіччі такі медичні можливості були недоступні.

За даними дослідників, поширеність краніосиностозу у світі становить приблизно 1 випадок на 2500 народжень, і багато з них є наслідком генетичних мутацій. Одна з найпоширеніших генетичних мутацій, що призводить до передчасного зрощення кількох черепних швів, спричиняє розвиток синдрому Крузона. Цей синдром також може проявлятися широко розставленими, випнутими очима, невеликою щелепою та втратою слуху. Проте більшість людей із цим синдромом мають нормальні когнітивні функції.

Оскільки у середньовічного лицаря постраждав лише череп, а решта скелета була незміненою, дослідники припускають, що він міг мати синдром Крузона – надзвичайно рідкісна знахідка серед археологічних останків.

«Більшість задокументованих випадків – особливо у середньовіччі – стосуються дітей, – зазначили вчені. – Виживання цієї особи до дорослого віку без хірургічного втручання є особливо вартим уваги, враховуючи потенційні ускладнення».

Водночас дослідники наголосили, що для остаточного підтвердження синдрому Крузона у цього чоловіка необхідний подальший генетичний аналіз.

Проте цей середньовічний чоловік, незважаючи на потенційно небезпечний для життя генетичний стан, вочевидь, вижив і процвітав. Його кістки «демонструють ознаки активного способу життя, що цілком узгоджується з діяльністю воїна», – написали дослідники, а колоті рани на голові «свідчать про те, що він міг загинути в бою».

Поширити в соцмережах