Нова дослідницька робота показала, що деякі чужі матки мурах можуть підкорити чужу колонію, змусивши робітниць убити власну матір. Дослідники описують випадок, коли недавно спарені матки паразитичних видів Lasius orientalis і Lasius umbratus проникають у колонії господарських видів Lasius flavus та Lasius japonicus, набувають їхнього запаху і потай підпливають до рідної матки. Наблизившись, паразитична матка згинає черевце і бризкає невідомою рідиною в бік господарської матки – ймовірно, мурашиною кислотою. Після цього робітниці, збентежені запахом, починають атакувати свою королеву, і з кожним наступним розбризкуванням напад стає більш інтенсивним. У дослідженні зафіксували майже 15 таких розпилів перед тим, як рідну матку врешті-решт вбили і розібрали. Уже за десять днів після вбивства паразитична матка починає відкладати яйця і поступово приймається колонією як нова лідерка.
Як відбувається захоплення колонії
Після спаровування паразитичні матки шукають колонію-господаря. Щоб залишатися непоміченими, вони контактують із робітницями господаря і «вбирають» їхній запах – це дозволяє їм переміщатися по гнізду, наче під прикриттям. Коли шукають матку-господарку, паразитична особина використовує механічне спрямування черевця і розбризкує хімічну речовину. Дослідники припускають, що це мурашина кислота – характерна секреція підродини Formicinae, до якої належить рід Lasius. Після першого розпилення робітниці не просто стають нервовими – речовина змінює сприйняття рідної матки, і робітниці починають розглядати її як ворога. Паразитична матка повторює атаку кілька разів через кожні кілька годин, що посилює агресію робітниць і зрештою призводить до матрицидства.
Еволюційний контекст і значення відкриття
Матрицидство – вбивство матері її нащадками або групою, яка від неї залежить – у природі трапляється рідко, особливо серед тварин, що отримують від матері значні вигоди. У деяких комах робітниці можуть усунути матку самостійно, але зазвичай це відбувається в інтересах самих робітниць. Описаний механізм відрізняється тим, що ініціатором є саме паразитична матка, яка маніпулює поведінкою робітниць, аби зайняти трон без прямого збройного зіткнення. На думку авторів, тимчасове соціальне паразитство у роду Lasius виникало щонайменше двічі, і індуковане матрицидство, ймовірно, еволюціонувало незалежно в різних лініях – це вказує на те, що наявність хімічного спрея або механізму розпилення створює вигідний шлях для захоплення колонії з меншим ризиком, ніж пряма боротьба.
Дослідження опубліковане у журналі Current Biology. Автори наводять приклади поведінкових та хімічних адаптацій, які дозволяють паразитичним маткам залишатися нерозпізнаними і поступово встановлювати контроль над чужими гніздами. Дослідник Кейдзо Такасука, керівник групи, зазначив, що відкриття індукованого матрицидства було для нього шоковим і водночас дозволило побачити надзвичайно жорстоку, але ефективну стратегію виживання.
Довідкова інформація
Рід Lasius – це група мурах підродини Formicinae, поширених у помірних широтах Євразії та Північної Америки. Lasius flavus часто називають жовтим луговим мурашником – цей вид веде підземний спосіб життя й утримує колонії попелиць для здобування солодкого секрету. Lasius japonicus поширений у Східній Азії і також має складні соціальні структури. Formicinae відомі тим, що виробляють і використовують мурашину кислоту для захисту, дезінфекції гнізда та інших функцій – саме це робить припущення про роль мурашиної кислоти в описаному випадку особливо ймовірним. Журнал Current Biology – міжнародне рецензоване видання, яке публікує дослідження з еволюційної біології, поведінки тварин і суміжних дисциплін.
