«Всесвіт – це досить велике місце. Тому, якщо це тільки ми… це здається жахливою тратою простору», – звучить фраза з кінострічки 1997 року «Контакт». У цьому фільмі акторка Джоді Фостер втілює образ доктора Еллі Ерроуей – радіоастронома, яка виявляє надзвичайно дивний сигнал від зірки Вега, що зрештою приводить її до контакту з позаземною цивілізацією. Образ персонажа Фостер був натхненний реальними науковими досягненнями Джилл Тартер – видатної астрономки, так званої «мисливиці за прибульцями» та учасниці проєкту SETI. Ця ініціатива, що має на меті Пошук Позаземного Розуму, триває вже десятиліттями, проте досі не було досягнуто такого грандіозного відкриття, як те, що здійснила доктор Ерроуей на екрані. Попри це, дослідники космосу твердо переконані, що життя існує за межами нашої планети.
Окрім SETI, численні інші космічні місії активно шукають докази існування позаземного життя. Проєкт Galileo, наприклад, зосередився на пошуку позаземних форм життя, застосовуючи поєднання наземних телескопів, штучного інтелекту та інших передових технологій. Водночас, інші вчені ретельно вивчають еволюцію стародавніх мікробів у сподіванні знайти будь-які зв’язки з неземними організмами. Паралельно з цими пошуками, дослідження матеріалів з відкритого космосу – як-от космічний пил, комети та астероїди – постійно виявляють одне й те ж: органічні молекули. Присутність цих складників, що є будівельними блоками для всього живого на Землі, переконливо натякає на те, як могло зародитися життя на нашій планеті.
Чи зародилося життя на Землі у космосі?
Існує вже значна кількість відкриттів, які вказують на присутність органічних молекул за межами Землі. Від зразків космічних порід та газів комет, що виділяються під час їхніх прольотів, до спостережень за кільцями та ланцюгами, що утворюються від вмираючих зірок – існує більш ніж достатньо свідчень про вуглецевмісні сполуки і навіть амінокислоти у космічному просторі. Тож, чи означає це, що життя на Землі могло розпочатися саме у космосі?
Хоча ці знахідки припускають взаємозв’язок між планетами та зоряними системами, а також спосіб, яким ці органічні молекули могли потрапити на Землю через комети та метеорити, це ще не доводить, як саме зародилося життя на нашій планеті. Ці дані свідчать про те, що космос може містити всі необхідні складники для існування біологічних форм, але все ж таки залежить від наявності відповідних умов на планеті для перебігу необхідних біохімічних процесів. Наша Земля, наприклад, могла бути достатньо сприятливою для того, щоб ці органічні молекули розмножилися і розпочали еволюцію, що докорінно змінила світ.
Звісно, дотримуючись цієї гіпотези, інші планети потенційно могли пройти через подібний шлях. Або, можливо, вони вже пройшли його у далеких галактиках. Проте наразі знання людства про життя на інших планетах, що розташовані поблизу, залишаються обмеженими. Найбільш вагомі докази позаземного життя на іншій планеті поки що вказують на присутність двох газів, які виробляються виключно мікробними організмами, такими як фітопланктон, на планеті K2-18b, що знаходиться на відстані 124 світлових років. Але навіть ці дані є суто припущеннями, заснованими на інформації, отриманій від космічного телескопа Джеймса Вебба NASA. Вчені не можуть фізично підтвердити наявність мікробних організмів на цій субнептуновій планеті – але це, безперечно, є інтригуючою перспективою.
