Світова наукова спільнота вітає поповнення – новий вид безруких ящірок, пристосованих до підземного способу життя, офіційно додано до переліку відомих тварин. Цей загадковий сцинк, незважаючи на свою здатність ховатися під землею, зрештою не зміг уникнути уваги вчених, які десятиліттями шукали підтвердження його існування. Екологи Австралійської природоохоронної організації (Australian Wildlife Conservancy, AWC) оголосили про формальне визначення цієї змієподібної ящірки як нового виду плазунів, після того, як було спіймано два екземпляри з різницею в десять років.
Обидва зразки були виявлені на території заповідника дикої природи Пунгаліна-Севен Ему (Pungalina-Seven Emu Wildlife Sanctuary) – це захоплива та віддалена частина Австралії, розташована в регіоні затоки Карпентарія (Gulf of Carpentaria). Затока Карпентарія – це велике мілководне море, яке омиває північне узбережжя Австралії та відоме своїми унікальними екосистемами. Вчені переконані, що саме тут приховано ще багато невідкритих видів. Землі, де було знайдено сцинка, належать корінним народам Янюва (Yanyuwa) та Ваані-Гарава (Waanyi-Garawa), що підкреслює глибокий зв’язок відкриття з культурним спадком регіону.
Доктор Ерідані Малдер, старший еколог AWC, зазначає, що затока Карпентарія є однією з найменш біологічно досліджених областей Австралії. “Ми ще маємо багато чого дізнатися про біорізноманіття в затоці, – підкреслила вона. – Кожен запис, навіть про таку непомітну істоту, як цей крихітний піщаний сцинк, допомагає нам створити повнішу картину цих екосистем”. За її словами, наразі новий вид цієї маленької ящірки був зафіксований виключно в Пунгаліна-Севен Ему, тому збереження цього місця має надзвичайно важливе значення.
Засекречений, піщаний сцинк, який має зменшені кінцівки, отримав офіційну назву Lerista munuwajarlu. Ця назва натхненна місцевою мовою гаррва (Garrwa), де “мунува” означає “ні”, а “джарлу” – “рука”. Отже, назва буквально перекладається як “безрукий”. Представники роду Lerista – це сцинки, ендемічні для Австралії, багато з яких демонструють редукцію кінцівок, пристосовуючись до риючого способу життя.
Десятирічний пошук та унікальні риси
Заповідник дикої природи Пунгаліна-Севен Ему є осередком багатого тваринного світу. Вчені активно працюють над зменшенням кількості інтродукованих видів тварин та захищають територію від руйнівних пожеж, які є значною загрозою для місцевих екосистем. Цього невловимого сцинка вперше помітили під час фауністичного дослідження у 2012 році. Вже тоді він привернув увагу дослідників своєю унікальною конфігурацією – двома пальцями на єдиних двох задніх кінцівках.
Десятирічний пошук другого індивіда – для підтвердження того, що було знайдено новий вид, а не просто генетичну мутацію – змусив вчених майже зневіритися. Проте чотири дослідники з Австралійського національного університету (Australian National University), провідного дослідницького вишу Австралії, випадково натрапили на ще один екземпляр. Генетичний аналіз підтвердив, що сцинк є окремим видом, але спорідненим з існуючими ящірками роду Lerista, які зустрічаються на півночі та сході Австралії.
Значення відкриття
Це відкриття підкреслює важливість польових досліджень у виявленні нових видів тварин – особливо таких, які пристосовані до риття та приховування від інших видів, включно з людиною. Це яскравий приклад того, як ретельна та тривала робота на місцевості приводить до важливих наукових проривів. Новий вид був описаний у науковому журналі *Zootaxa*.
