На шестидесятому році життя мешканець Варшави, жвавої столиці Польщі, що вражає своєю багатою історією та незламним духом, звернувся до місцевої лікарні, скаржачись на дводенне нестримне блювання. Цей гострий стан був лише верхівкою айсберга проблем зі здоров’ям, що накопичувалися протягом року – чоловік відзначав загальну слабкість та нез’ясовану втрату ваги майже на вісімнадцять кілограмів, що свідчило про тривалий розлад організму.
Медичний детектив – пошук першопричини
Перші обстеження показали тривожні результати. Аналізи крові виявили значне підвищення рівня креатиніну та сечовини. Ці речовини є важливими маркерами функції нирок, і їхні завищені показники чітко вказували на те, що нирки пацієнта не справляються зі своїми основними функціями, не видаляючи належним чином продукти метаболізму з крові. Додатково, було зафіксовано вкрай високий рівень кальцію в крові – стан, відомий як гіперкальціємія, який може мати руйнівні наслідки для багатьох систем організму, впливаючи на кістки, нервову систему та серце. Комп’ютерна томографія – сучасний метод діагностики, що дозволяє отримувати детальні зображення внутрішніх органів – підтвердила ці побоювання, виявивши кальцієві відкладення не лише в нирках, але й у підшлунковій залозі та шлунку. Окрім того, лікарі помітили рубцеві зміни в нижніх та задніх ділянках легень, а також дивні щільні кальциновані ділянки у м’язах грудної клітки.
Медична команда негайно розпочала лікування, спрямоване на зниження концентрації кальцію. Пацієнту призначили діуретики для виведення зайвого кальцію, внутрішньовенні рідини для підтримки гідратації, а також стероїди та спеціальні препарати, що зменшують рівень цього мінералу в крові. Спершу рівень кальцію тимчасово знизився, і чоловіка виписали з лікарні, виписавши рецепти на продовження терапії. Проте, вже через три тижні під час контрольного обстеження виявилося, що рівень кальцію знову небезпечно зріс, і пацієнта довелося госпіталізувати до відділення нефрології – спеціалізованого підрозділу, що займається хворобами нирок.
Несподіване зізнання – тридцять років таємниці
Під час повторної госпіталізації, незважаючи на відносно стабільний загальний стан, фізичний огляд знову виявив помітні зміни у м’язах верхніх кінцівок та грудної клітки, що цілком збігалися з даними попередніх сканувань. Лікарі вирішили ретельно переглянути всю медичну історію пацієнта, і саме тоді чоловік поділився важливою подробицею, яка докорінно змінила хід діагностики. Він зізнався, що приблизно тридцять років тому почав отримувати “невідомі внутрішньом’язові ін’єкції (ймовірно, що містили тестостерон)” у м’язи грудей та верхніх кінцівок з метою їх збільшення. Варто зазначити, що останню дозу цих ін’єкцій він отримав лише два роки тому, а про їхню історичну частоту пацієнт не зміг надати чітких відомостей.
Додаткові аналізи крові показали, що рівень паратиреоїдного гормону, який відіграє вирішальну регуляторну роль у метаболізмі кальцію, був помітно знижений. Це дозволило виключити поширені гормональні причини підвищеного кальцію. Також не було виявлено прихованих онкологічних захворювань у травному тракті, відхилень під час урологічного обстеження чи ознак аутоімунних станів. Після виключення інших можливих причин, медична команда прийняла рішення провести біопсію однієї з аномальних м’язових ділянок.
Вирок біопсії – синдром синтолу
Під мікроскопом, м’язова тканина виявилася заповненою олійною, схожою на силікон, речовиною, оточеною щільними відкладеннями кальцію. Цей мікроскопічний “вирок” привів до остаточного діагнозу: пацієнт страждав від наслідків ін’єкцій синтолу. Синтол – це речовина, що складається переважно з олії, яку деякі люди вводять у м’язи для їхнього косметичного “наповнення”, створюючи ілюзію “накачаних” м’язів, по суті, роздуваючи їх, наче водяні кульки. Цей препарат, незважаючи на численні ризики, включаючи деформації м’язів, хронічні рани та рубці, залишається відносно доступним на чорному ринку.
У випадку цього пацієнта синтол спровокував стійку реакцію організму на стороннє тіло – тіло постійно реагувало на матеріал, який воно не могло розщепити. З часом ця реакція призвела до утворення рубців та кальцифікації, накопичуючи величезні обсяги кальцію всередині м’язів. Зрештою, цей кальцій почав проникати у кровотік, викликаючи небезпечну гіперкальціємію та руйнуючи внутрішні органи.
Лікування та нерозгадана таємниця
З огляду на кілька раніше описаних випадків із подібними симптомами, медики припускають, що єдиним надійним довгостроковим лікуванням для стійко високого рівня кальцію могло б стати хірургічне видалення кальцинованих м’язів. В одному з попередніх випадків, рівень кальцію у пацієнта повернувся до норми через три місяці після видалення ураженої тканини. Однак, у звіті про випадок варшавського пацієнта не зазначено, чи було йому врешті-решт проведено операцію, а також не описано його довгострокових результатів.
Цей випадок є унікальним, адже досі було зафіксовано лише два інші випадки підвищеного рівня кальцію в крові, пов’язані з ін’єкціями синтолу, обидва – з Лівану. Механізм, що спричиняє такий ефект, досі залишається до кінця нез’ясованим. Зазвичай, відоміші ускладнення від синтолу проявляються невдовзі після ін’єкції, але у цього пацієнта наслідки виникли через багато років, що надзвичайно ускладнило визначення першопричини недуги. За словами авторів дослідження, цей випадок є додатковим підтвердженням того, що “внутрішньом’язові ін’єкції синтолу входять до переліку причин підвищеного рівня кальцію в сироватці крові”, попри їхню рідкісність. Це підкреслює ризики, пов’язані з використанням таких речовин, і важливість повної та відвертої комунікації між пацієнтом та лікарем для встановлення правильного діагнозу та вибору ефективної стратегії лікування.
