Інтерстеларна комета 3I/ATLAS, що завітала до нашої Сонячної системи, можливо, набуває несподіваного синього відтінку. Це явище зафіксовано після її швидкого та непередбачуваного збільшення яскравості, коли космічна мандрівниця перебувала за Сонцем. Варто зазначити, що це вже третій випадок, коли фахівці помічають потенційні зміни у забарвленні цієї комети, проте досі жодна з цих метаморфоз не залишалася сталою.
Незвичайний гість з міжзоряних глибин
Комета 3I/ATLAS – це третій відомий міжзоряний об’єкт, який відвідав нашу Сонячну систему. Такі об’єкти – це небесні тіла, що походять з-за меж нашої зоряної системи і подорожують просторами галактики. Їхня поява дає унікальну можливість вивчати матеріал з інших зоряних систем. Вона була помічена на початку липня, коли стрімко рухалася до Сонця зі швидкістю понад 210 000 кілометрів на годину. Ця комета може бути найстарішою з подібних, що коли-небудь спостерігалися, і, ймовірно, була викинута зі своєї рідної зоряної системи – десь на периферії Чумацького Шляху – понад 7 мільярдів років тому. Уявіть собі: протягом мільярдів років вона дрейфувала міжзоряним простором, перш ніж здійснити свою нинішню зустріч з нашим сонячним домом.
Шлях крізь Сонячну систему
Після тісного зближення з Марсом – четвертою планетою від Сонця, відомою своїм червоним кольором і можливістю колишнього існування води – на початку жовтня, міжзоряна комета провела останні кілька тижнів по той бік Сонця від Землі. Це робило її значною мірою невидимою для спостерігачів з нашої планети, хоча деякі орбітальні космічні апарати все ж могли її бачити. Тепер же вона знову починає з’являтися в полі зору наземних телескопів.
Комета досягла своєї найближчої точки до Сонця, відомої як перигелій, 29 жовтня. Перигелій – це точка на орбіті небесного тіла, коли воно знаходиться найближче до зірки, навколо якої обертається. У цей момент комета перебувала на мінімальній відстані 210 мільйонів кілометрів від нашої зірки – це приблизно в 1,4 раза далі від Сонця, ніж Земля. За день до цього пара дослідників, аналізуючи дані з космічних апаратів, що все ще спостерігали за 3I/ATLAS, виявила, що яскравість комети зросла на декілька порядків після її зникнення з поля зору. Це збільшення яскравості не може бути повністю пояснене лише її наближенням до Сонця.
Таємниці кольорових змін
У тій же науковій роботі, що ще не пройшла рецензування, дослідники також зазначили, що комета здається “виразно синішою за Сонце”. Це стало несподіванкою, оскільки раніше такий колір у комети не спостерігався. Зміна забарвлення, ймовірно, є наслідком витоку певних газів, таких як монооксид вуглецю або аміак, з комети. Монооксид вуглецю – це безбарвний газ, що може флуоресціювати в ультрафіолетовому світлі, а аміак – газ з різким запахом, що також може впливати на світловідбиваючі властивості. Наразі жодні інші спостереження не підтвердили цю блакитну пігментацію.
Дослідники зауважили, що блакитне забарвлення різко контрастує з початковим червоним відтінком, який комета мала під час перших спостережень у липні. Той червоний колір, ймовірно, був зумовлений великою кількістю пилу, що виділявся з її поверхні. Пізніше, у вересні, комета ненадовго здавалася зеленою, що, ймовірно, було спричинене присутністю дикарбону або ціаніду в її комі – газовій оболонці, що оточує ядро комети. Дикарбон та ціанід – це молекули, які можуть випромінювати світло на певних довжинах хвиль, надаючи кометі відповідного забарвлення.
Проте всі ці зміни кольору були лише тимчасовими, і наразі невідомо, чому так відбувається. Лише час та подальші спостереження покажуть, чи залишиться нове забарвлення комети сталим.
Подальші спостереження та загадки
Протягом наступних кількох тижнів комета ставатиме все більш видимою для спостерігачів у Північній півкулі – частині Землі, розташованій на північ від екватора, яка включає більшість суші та населення планети – оскільки вона рухатиметься на північ по нічному небу. Однак її не буде видно неозброєним оком, що означає, що для спостереження знадобиться потужний телескоп або якісний бінокль для астрономічних спостережень.
Свого найближчого підходу до нашої планети 3I/ATLAS досягне 19 грудня, наблизившись на мінімальну відстань у 270 мільйонів кілометрів – це приблизно в 1,8 раза більше відстані між Землею і Сонцем. До того часу дослідники зможуть набагато краще розгледіти комету, що дозволить вивчити її ще детальніше. Два космічні апарати Європейського космічного агентства (ESA) – організації, що займається дослідженням космосу та розробкою космічних технологій – також можуть пролетіти крізь довгий хвіст комети, перш ніж вона почне свою подорож назад з Сонячної системи.
Цей позасонячний об’єкт виявив кілька незвичайних рис з моменту його першого виявлення, зокрема – велику кількість діоксиду вуглецю, високий рівень витоку води та загадковий “антихвіст”, що спрямований до Сонця, на відміну від звичайного хвоста, який відхиляється від нього. Дослідники також припускають, що його крижана оболонка, можливо, була змінена мільярдами років бомбардування космічними променями – високоенергетичними частинками, що вільно поширюються у космосі, – потенційно ускладнюючи відстеження матеріалу її рідної зоряної системи.
Внаслідок цих аномальних характеристик, деякі дослідники суперечливо припустили, що 3I/ATLAS може бути замаскованим фрагментом інопланетних технологій. Однак надійних доказів на підтримку цієї теорії немає, і більшість експертів дотримуються думки, що об’єкт поводиться саме так, як повинна поводитися комета.
