Мартін Скорсезе виріс у районі Квінз у Нью-Йорку, в середовищі італійських іммігрантів. Батьки працювали на фізичній праці та любили театр, і саме сімейні походи до кінотеатру визначили його життєвий напрям – робота з кінематографом. У дитинстві він страждав на астму, через що багато часу проводив удома та в кіно — це вплинуло на його сприйняття міста й персонажів. Спочатку Скорсезе вступив до духовної семінарії, однак згодом перейшов на навчання в Нью-Йоркському університеті, де вивчав літературу та кінематографію. Пізніше він створив фонд, присвячений збереженню і реставрації кінокласики, та отримав низку престижних відзнак за внесок у кіно.
Номінації
Скорсезе неодноразово висували за режисуру на премію академії кінематографічних мистецтв – усього його нагородні номінації у категорії режисури налічують десять. Попри численні висунення, золоту статуетку він отримав одного разу – за фільм 2006 року. Його статистика номінацій серед режисерів знаходиться серед найвищих за всю історію премії.
- 1981 – «Скажений бик»;
- 1989 – «Остання спокуса Христа»;
- 1991 – «Добрі хлопці»;
- 2003 – «Банди Нью-Йорка»;
- 2005 – «Авіатор»;
- 2007 – «Відступники»;
- 2012 – «Хранителі часу»;
- 2014 – «Вовк з Волл-стріт»;
- 2020 – «Ірландець»;
- 2024 – «Вбивці квіткової повні»;
Позиція
У 2022 році Скорсезе виступив з промовою у Карнеґі-холі, де підтримав народ України. Він також записав відеозвернення у 2023 році з вираженням солідарності. Карнеґі-хол — одна з найвідоміших концертних зал у Нью-Йорку, відкритий у 1891 році, місце світових музичних прем’єр і культурних подій. Там 100-річне виконання української композиції «Щедрик» набуло символічного значення для багатьох слухачів. Автор мелодії «Щедрика», Микола Леонтович, — український композитор і хоровий диригент початку XX століття; його обробка народної пісні стала міжнародно відомою під назвою Carol of the Bells.
Таксист
«Таксист» від 1976 року — один із найвпливовіших фільмів Скорсезе. Події відбуваються в Нью-Йорку, місті, яке режисер добре знав з дитинства. Центральний персонаж – колишній військовослужбовець, що працює нічним таксистом через безсоння та соціальну ізоляцію. Фільм досліджує тему самотності, травматичного досвіду й меж моралі, коли герой намагається взяти ситуацію під контроль. Виконання головної ролі стало одним з найвідоміших у кар’єрі актора, а картина отримала головну нагороду кінематального фестивалю у Каннах.
Про Нью-Йорк того періоду варто згадати окремо – у 1970-ті роки місто переживало зміни в економіці і безпеці, велика кількість кінотеарів для дорослих і занепад центрів створювали фон для історій про маргінальне життя та нічні вулиці.
Скажений бик
Біографічна драма про боксера, що бореться не лише з опонентами на рингу, а й із власними емоціями та ревнощами. Сюжет показує, як агресія та самообмеження, які допомагали досягати спортивних вершин, в часі стають руйнівними в особистому житті. Стрічка вирізняється чорно-білою візуальною стилістикою та роботою монтажера, з яким Скорсезе співпрацював довгі роки.
Остання спокуса
Екранізація роману грецького письменника Нікоса Казандзакіса про внутрішній конфлікт людини між плотським і духовним. Режисер працював над ідеєю багато років, а в центрі історії – уявний шлях Ісуса, його сумніви й спокуси. Картина викликала гострі дискусії та протестні реакції в різних країнах, оскільки торкається питань віри у нестандартний спосіб. У фільмі задіяні відомі актори у головних ролях, а музичне оформлення стало самостійним мистецьким явищем.
Нікос Казандзакіс також відомий за романом «Зорба Грецький» – його твори досліджують філософські й екзистенційні теми.
Авіатор
Біографічна стрічка про Говарда Гʼюза – підприємця, авіатора і кінопродюсера. Фільм показує становлення його як інженера та ентузіаста авіації, інвестиції у кіноіндустрію й поступове віддалення від соціального життя через внутрішні проблеми. Говард Гʼюз у XX столітті здобув репутацію інноватора в авіабудуванні та одночасно людини з вираженими психічними розладами, що відобразилося у його взаєминах і бізнесових рішеннях.
Відступники
Кримінальна драма про двох чоловіків, які навіть не підозрюють про симетричні ролі – один працює під прикриттям у злочинній організації, інший – агент організованої злочинності в поліції. Фільм спирається на напруження та зраду і став приводом для вручення режисеру найвищої нагороди Академії. Сюжет має корені у гонконзькій стрічці початку 2000-х, але адаптований під американський контекст і соціальні умови бостонської мафії.
У ролях задіяні актори, які на той момент вже мали значні досягнення у кіно, що додало фільму суспільної уваги та сприяло його теперішній впізнаваності.
Вбивці
Стрічка 2023 року присвячена низці убивств членів племені осейдж в Оклахомі на початку XX століття, які стали наслідком виявлення нафтових покладів на їхніх землях. Події показують, як відкриття ресурсів призвело до систематичного насильства і до роботи федеральних розслідувальних органів, що формувалися в той час. Фільм заснований на журналістському розслідуванні, яке документує справжні злочини та процес створення організації, що згодом стала Федеральним бюро розслідувань.
Про осейдж варто знати: це індіанське племʼя з регіону, що нині відповідає частинам штату Оклахома. Унаслідок політики переселень і пізнішого видобування нафти деякі родини осейдж отримали значні доходи від родовищ, що, у свою чергу, зробило їх мішенню для злочинних схем і вбивств на ґрунті наживи. Розслідування цих убивств лягло в основу реформ і розвитку федеральних інституцій у сфері кримінального розшуку.
Контакти в кіно
У працях Скорсезе помітна постійна співпраця з тими самими творцями – акторами, монтажером, композиторами. Особлива увага приділяється роботі над характерами і деталям середовища – міст, спільнот, професій, на тлі яких розгортаються особистісні конфлікти. Нью-Йорк, Бостон, Оклахома та інші локації у фільмах не просто фон – вони формують поведінку персонажів і логіку подій.
