Європейське космічне агентство уточнило маршрут міжзоряного гостя 3I/ATLAS, що починає односпрямований відлік свого виходу з нашої системи. Аналіз детальних знімків, зроблених під час близького прольоту комети повз Марс, дозволив фахівцям зменшити невизначеність її траєкторії вдесятеро — результат, який відкриває ширші можливості для подальших спостережень і досліджень.
Що вдалося з’ясувати
Під час зближення з Сонцем 29 жовтня 3I/ATLAS зазнав несподіваних змін — різкого підсвічування, тимчасової зміни кольору та короткого зникнення хвоста. Раніше об’єкт пройшов на відстані близько 30 млн км від Марса (3 жовтня), і саме в цей момент орбітальний апарат ExoMars Trace Gas Orbiter зробив серію високодетальних кадрів, які в результаті й стали вирішальними для коректування розрахунків. За словами представників ESA, поліпшення точності траєкторії виявилося вдесятеро більшим, ніж розраховували — це означає, що астрономи тепер можуть більш упевнено націлювати наземні та космічні телескопи для детального вивчення об’єкта.
Як це зробили і в чому складність
Щоб отримати більш точну позицію, фахівці використали спостереження з Марса для методики, яка нагадує триангуляцію — кілька точок огляду дають точнішу «локацію» об’єкта. Проблема в тому, що камера CaSSIS на апараті TGO була створена для зйомки марсіанської поверхні, а не небесних тіл, тому обробка кадрів вимагала додаткових розрахунків руху апарата й адаптації методів. Це ускладнення було подолане настільки успішно, що дані ExoMars TGO вперше були прийняті до бази даних Центру малих планет при Міжнародному астрономічному союзі — системи, яка відстежує положення і орбіти метеороїдів, астероїдів та комет ближче до Землі.
Про об’єкт і пов’язані місії
3I/ATLAS — третій зафіксований міжзоряний об’єкт після 1I/’Oumuamua (2017) та 2I/Borisov (2019). Його помітили на початку липня, коли він рухався до Сонця зі швидкістю понад 210 000 км/год. Учені вважають, що тіло могло бути викинуте зі зоряної системи в «пограничних» регіонах Чумацького Шляху мільярди років тому — оцінюють вік його шляху до 7 млрд років. Дослідники відзначають неординарні риси об’єкта — сильно піддану іонізуванню поверхню та так званий антихвіст, який виникає через геометрію розсіювання пилу й світла й іноді дає враження, ніби хвіст спрямований до Сонця.
ESA вже планує повторити підхід із залученням інших своїх апаратів – серед них JUICE, що вивчає крижані супутники Юпітера, може отримати вигідні кадри пізніше цього місяця. Також згадуються місії Hera (європейський проєкт для вивчення астероїдів) і Europa Clipper (операція NASA з вивчення Європи) як потенційні платформи, що можуть перетнути хвіст об’єкта та зібрати унікальні дані. У США апарат Mars Reconnaissance Orbiter, оснащений камерою HiRISE, зробив знімки, які деякі дослідники називають найякіснішими — їх публікація затримується через тимчасові урядові обмеження, але повідомляють, що кадри можуть стати доступними найближчим часом.
Чого чекати далі
Після перигелію 29 жовтня 3I/ATLAS уже віддаляється від Сонця. Найближче до Землі він буде 19 грудня — на відстані близько 270 млн км. Поліпшена траєкторія дає можливість астрономам точніше спланувати спостереження й, можливо, відповісти на питання про природу цього міжзоряного мандрівника — його походження, історію впливу космічних променів і причини незвичних візуальних ефектів.
Довідкова інформація:
– ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO) — орбітальний апарат ESA, запуск якого відбувся в рамках місії ExoMars; основне завдання – вивчення слідів газів у марсіанській атмосфері, які можуть свідчити про геологічну або потенційну біологічну активність.
– JUICE (Jupiter Icy Moons Explorer) — місія Європейського космічного агентства для детального дослідження крижаних супутників Юпітера, у першу чергу Ганімеда, Європи й Каллісто.
– Mars Reconnaissance Orbiter — довготривалий орбітальний апарат NASA з високоякісними камерами, що дає можливість отримувати детальні знімки поверхні Марса і його атмосферних явищ.
– Центр малих планет при Міжнародному астрономічному союзі — глобальна база для збирання та обробки спостережних даних про астероїди, комети та інші дрібні тіла Сонячної системи.
– 1I/’Oumuamua та 2I/Borisov — попередні міжзоряні об’єкти, помічені людством у 2017 і 2019 роках відповідно; вони задали новий напрямок досліджень міжзоряних тіл і викликали численні наукові дискусії щодо їхнього походження і природи.
