Часто котів помилково вважають загадковими або важкими для розуміння істотами, проте насправді вони є надзвичайно вправними у спілкуванні. У диких колоніях кішок, які вільно мешкають на вулицях, суворі сутички зведені до мінімуму завдяки майстерному використанню позицій тіла, обміну запахами та різноманітних звуків. Ці тварини також пристосували свої способи зв’язку до спілкування з людьми. Наприклад, дорослі коти зазвичай не нявкають один до одного. Однак у присутності людини вони нявкають значно частіше, що свідчить про адаптацію цього звуку для взаємодії з нами.
І це стосується не лише нявчання. Коти мають розлогий голосовий репертуар, здатний передавати різноманітні значення, причому навіть для конкретних людей. Коти та їхні господарі, котрі мають міцний зв’язок, часто виробляють власні унікальні способи порозуміння, схожі на утворення неповторного діалекту. Водночас коти здатні розуміти і людську комунікацію. Дослідження демонструють, що ці тварини знають власні імена та імена своїх супутників, а також розпізнають людські емоції, відповідно змінюючи свою поведінку. Попри це, люди все ще систематично неправильно тлумачать котячі сигнали. Наше нове дослідження, оприлюднене у виданні «Frontiers in Ethology», засвідчує, наскільки мало ми розуміємо подані кішками знаки. Спробуйте перевірити, наскільки добре ви “говорите котячою мовою”.
Як проводилося дослідження
Дослідники запропонували 368 учасникам з Австралії переглянути відеозаписи взаємодій між людьми та котами, що були представлені як гра. Однак не всі ці ролики насправді показували котів, які насолоджувалися процесом. Лише половина тварин дійсно гралася, тоді як інша частина демонструвала ознаки небажання гратися або відчувала стрес від такої взаємодії.
Після кожного відеозапису учасників запитували, чи вважають вони цю взаємодію загалом позитивною або негативною для тварини, ґрунтуючись винятково на її поведінці. Потім їх просили розповісти, як би вони самі повелися з котом, побаченим у щойно переглянутому відео.
Які були результати дослідження?
Отримані дані засвідчили, що учасники з великими труднощами розпізнавали негативні сигнали, які вказували на дискомфорт або стрес у кішок. Коли йшлося про відео, де коти не гралися, а демонстрували ледь помітні ознаки невдоволення – як-от раптове напруження тіла або уникнення дотиків, – учасники розпізнавали ці несприятливі сигнали лише приблизно на рівні випадкового вгадування (48,7%). Навіть тоді, коли учасники переглядали відео, на яких коти відверто виявляли негативні прояви – шипіння, кусання або спроби втекти, – вони все одно помилково класифікували їх як позитивні у чверті випадків.
Розуміння, коли кіт перебуває у стані стресу, – це лише початковий етап. Важливо також знати, як правильно реагувати на ці сигнали. Навіть успішно розпізнавши тривожні сигнали, учасники часто обирали такі способи взаємодії з котами, які могли б спричинити ще більше занепокоєння та підвищити ризик травмування людини – наприклад, гладити тварину, чухати її живіт або гратися руками.
Стрес – загроза здоров’ю
Стрес може мати серйозні наслідки. Коти, які регулярно або тривалий час перебувають у стані нервового напруження – включно з небажаними взаємодіями, показаними у негативних відео, – мають вищий ризик розвитку проблем зі здоров’ям, як-от запалення сечового міхура. Крім того, у них зростає ймовірність виникнення поведінки, яку люди вважають проблемною, приміром, підвищеної агресії або справляння потреби поза лотком. Зі свого боку, такі прояви збільшують ризик евтаназії або перевлаштування тварини до нової домівки.
Котячий стрес також несприятливо впливає на людей. Якщо людина ігнорує ранні попереджувальні ознаки, кіт може вкусити або подряпати, занести бактерії та мікроорганізми глибоко під шкіру. Швидке інфікування розвивається після 30% – 50% котячих укусів. За відсутності своєчасного лікування це може призвести до серйозних ускладнень, включаючи сепсис – загрозливий для життя стан, викликаний надмірною реакцією організму на інфекцію, хронічні проблеми зі здоров’ям і навіть летальний наслідок. Укуси та подряпини кішок також можуть передавати зоонозні захворювання – ті, що здатні передаватися від тварин до людини, – як-от хвороба котячих подряпин, спричинена бактерією Bartonella henselae.
Як безпечно гратися з котами
Уважно стежте за ранніми попереджувальними знаками, що свідчать про те, що кіт не отримує задоволення від взаємодії, і негайно припиняйте гру, якщо помічаєте їх. Коли сигнали стають очевидними, тварини вже перебувають у стані значного дискомфорту.
Ранні попередження включають відвертання, ухиляння або блокування спроб доторкнутися, здригання, напруження тіла, відведення вух назад або в сторони, облизування губ/носа, а також шмагання, ляскання або підгортання хвоста.
Дотики
Уникайте чутливих зон, як-от живіт, лапи або основа хвоста. Коти віддають перевагу ласкам по голові та шиї. Не використовуйте руки для ігор – це навчає котів сприймати їх як іграшки, що збільшує ризик випадкових травм. Натомість використовуйте іграшки, які дозволяють тримати обличчя та руки на відстані, наприклад, палички-вудки з довгою ручкою.
Хвіст
Рухи хвоста не завжди є негативним знаком – вони лише свідчать про емоційне збудження тварини, яке може бути спричинене як стресом, так і радістю. Коти також використовують хвіст для підтримки рівноваги. Тому найкраще розглядати рухи хвоста у поєднанні з загальною позою тіла та контекстом ситуації. Зміни в рухах хвоста також можуть надати важливі підказки щодо настрою тварини. Зазвичай, чим масштабніші рухи, тим інтенсивніші емоції. Отже, якщо під час гри рухи хвоста стають ширшими або швидшими, або ж хвіст переходить від розслабленого стану до енергійних помахів при вашому дотику, це може бути сигналом відступити.
Вуха
Котячі вуха подібні до антен – вони повертаються та налаштовуються, аби точно визначити джерело звуку, але також можуть надати нам інформацію про самопочуття тварини. Якщо вуха на мить рухаються, а потім повертаються у розслаблене положення, це зазвичай означає, що кіт прислухається до оточуючого світу. Якщо ж вуха залишаються притиснутими до голови та відведеними назад, це явна ознака занепокоєння.
Вокалізація
Муркотіння та щебетання зазвичай свідчать про грайливий настрій кота, тоді як шипіння, гарчання та протяжне виття вказують на стрес. Муркотіння, що на перший погляд здається позитивним проявом, насправді може бути ознакою того, що кіт відчуває стрес і намагається заспокоїти себе.
Дайте їм спокій
Коли ранні попередження не спрацьовують, коти можуть демонструвати відверті ознаки дискомфорту, як-от шипіння, гарчання, тремтіння, ховання і, зрештою, кусання або дряпання.
Якщо ви помітили попереджувальні сигнали, надайте коту достатньо вільного простору. У стані стресу тварини не люблять, коли їх торкаються або перебувають занадто близько. Якщо кіт повертається і знову ініціює контакт, це чудовий знак того, що він почувається комфортно, але все ж продовжуйте спостерігати за можливим поверненням тривожних проявів.
Якщо ви уважно стежитимете за поведінкою свого кота та надаватимете йому простір, коли це необхідно, з невеликою практикою ви можете вільно опанувати “котячу мову”. Цю відредаговану статтю повторно опубліковано з видання «The Conversation» за ліцензією Creative Commons. Оригінальну статтю можна прочитати за посиланням. «The Conversation» – це некомерційна медіа-організація, що публікує статті, написані академіками та дослідниками для широкої аудиторії, забезпечуючи доступ до достовірної інформації та аналізу.
