Дослідники зі St Michael’s Hospital у Торонто зібрали та проаналізували 50 робіт за шість десятиліть, щоб з’ясувати, чи впливає кетогенна дієта на психічний стан людей. У вибірку потрапили 41 718 учасників віком від 18 до 70 років із 15 країн; майже половина досліджень виконана в США, і більшість — за останні десять років. Мета команди — знайти стійкі докази того, чи здатна кетодієта зменшувати симптоми депресії та тривоги.
Що саме вивчали
До метааналізу ввійшли різні типи робіт: 14 рандомізованих контрольованих випробувань, 17 квазіекспериментальних досліджень, 5 поперечних аналізів, 6 клінічних серій і 8 окремих випадків. Публікації охоплюють період від 1965 до 2025 року; 41 дослідження торкалося депресії, 29 — тривоги, багато робіт мали перетин. В одних дослідженнях учасники мали офіційний психіатричний діагноз, в інших психічний стан вимірювали як допоміжний показник при вивченні метаболізму чи ожиріння. Для оцінки симптомів застосовували визнані опитувальники — Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9) і Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7).
Що виявили щодо депресії
У рандомізованих випробуваннях учасники на кетогенних раціонах демонстрували покращення в оцінках депресії у порівнянні з тими, хто дотримувався дієт із вищим вмістом вуглеводів. Ефект описують як від невеликого до помірного – тобто не слід очікувати миттєвих фантастичних змін, але покращення було стабільно більшим, ніж випадкове коливання. Важливий нюанс: у дослідженнях, де контролювали рівень кетонів у крові, вигляд полегшення депресивних симптомів був значніший. Там, де підтвердження кетозу відсутнє, перевага перед контролем зменшувалася або зникала. Це вказує на ймовірну залежність ефекту від власне стану кетозу – метаболічного переключення організму на окислення жирів замість вуглеводів. Ще один фактор – маса тіла: у клінічно ожирілих учасників позитивних змін у психіці помічено не було, тоді як у неожирілих покращення виявилися статистично значимими, хоча помірними.
Що виявили щодо тривоги
Докази для тривожних розладів менш переконливі. У дев’яти рандомізованих випробуваннях кетогенна дієта майже не відрізнялася від порівнянних раціонів за впливом на показники тривоги. Дослідження нижчої методологічної жорсткості — ті, де не було рандомізації або контрольних груп — частіше фіксували поліпшення з часом, але автори огляду застерігають: такі зміни можуть бути спричинені ефектом плацебо, супутніми змінами в способі життя або різною прихильністю до дієти, а не прямим терапевтичним впливом харчування.
Квазіекспериментальні дослідження та поодинокі випадки
У квазіекспериментальних роботах — де всі учасники були на кетодієті без контрольної групи — спостерігали помірне покращення депресивних симптомів, але через проєктний дизайн такі результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку. У клінічних серіях і окремих випадках дослідники помітили зниження психотичних проявів та кращу регуляцію настрою у пацієнтів зі шизофренією й розладами біполярного спектра. Окреме дослідження з посттравматичним стресовим розладом також показало позитивні зрушення, але кількість даних поки що замала для остаточних тверджень.
Механізми та контекст
Механістичнось досліджень пояснюється потенційним впливом на функцію мітохондрій, запальні процеси та нейротрансмітери. Поле, яке вивчає зв’язки між обміном речовин і психічним здоров’ям, називають метаболічною психіатрією — це зростаючий напрям у медицині. Кетогенний раціон, багатий на жири й бідний на вуглеводи, застосовували ще в 1921 році для лікування дитячої епілепсії; про історичне використання можна дізнатися з цього джерела: academic.oup.com. Нині кетодієту також пов’язують із контролем рівня цукру при діабеті 2-го типу й управлінням масою тіла.
Публікація огляду з’явилася в JAMA Psychiatry — одному з провідних міжнародних журналів у психіатрії.
St Michael’s Hospital у Торонто — це академічний медичний заклад, відомий клінічною роботою в урбаністичних спільнотах і співпрацею з Університетом Торонто; такий контекст впливає на доступ до великого обсягу даних і різних пацієнтських груп. PHQ-9 і GAD-7, згадані в аналізі, є стандартними опитувальниками для скринінгу депресії й генералізованих тривожних розладів відповідно — їхнє застосування дозволяє порівнювати результати між різними дослідженнями.
Автори огляду наголошують на гетерогенності робіт, обмеженій тривалості спостережень і різних контрольних порівняннях. Для верифікації ефективності та стійкості змін вони пропонують проведення великих, ретельно спланованих випробувань зі стандартизованими протоколами, біохімічним підтвердженням кетозу та системною підтримкою учасників.
