Міжнародна космічна станція, що нині стрімко перетинає небесну блакить зі швидкістю понад 27 тисяч кілометрів на годину, 2 листопада 2025 року відзначила чверть століття безперервної людської присутності. Це воістину дивовижне видовище, доступне для спостереження з Землі у слушний момент. Однак, попри цю знаменну дату, NASA вже активно розробляє плани з виведення її з експлуатації, адже освоєння космосу та дослідницька діяльність все більше переходять у приватний сектор.
Історія МКС сягає середини 1980-х років, коли президент Рональд Рейган – 40-й президент Сполучених Штатів, який очолював країну з 1981 по 1989 рік і відомий своїм твердим зовнішньополітичним курсом та економічною програмою “рейганоміка” – схвалив цей амбітний проєкт. Згодом МКС була спроєктована та побудована завдяки надзвичайному міжнародному партнерству, об’єднавши зусилля США, Канади, Японії, країн Європи та Росії. За інформацією NASA, станція була зібрана безпосередньо в космосі, немов величезний конструктор “Лего”, і наразі є найбільшим об’єктом, створеним руками людини, який коли-небудь виводився на орбіту нашої планети. У 2000 році, за кілька днів до того, як Флорида розпочала перерахунок голосів, що мав визначити переможця президентських виборів між Елом Гором та Джорджем Бушем-молодшим, експедиція NASA-1 доставила перших постійних мешканців на борт МКС, яка тоді ще знаходилася на стадії будівництва. Той перерахунок голосів у Флориді став одним із найдраматичніших моментів в історії американських виборів, тримаючи в напрузі всю країну.
Зазвичай на борту МКС працює команда з семи астронавтів, які одночасно проводять сотні різноманітних експериментів. Ця орбітальна лабораторія надає унікальну можливість для наукових досліджень, дозволяючи вченим виконувати довготривалі експерименти в умовах мікрогравітації. Проте її епоха наближається до завершення – NASA планує звести станцію з орбіти до кінця 2030 року.
Майбутнє низькоорбітальних космічних досліджень
Як же NASA планує деорбітувати космічну станцію завдовжки 108 метрів, розміром з великий будинок? Агентство розглянуло кілька варіантів, зокрема демонтаж станції для повернення на Землю. Однак, зрештою, було вирішено, що контрольоване повторне входження в атмосферу з наступним приземленням у віддаленому районі океану – це найоптимальніший шлях. Щоб гарантувати точне приземлення МКС у запланованому місці, NASA обрало компанію SpaceX – приватну аерокосмічну корпорацію, засновану Ілоном Маском, яка відома своїми інноваціями у ракетобудуванні та космічних перевезеннях – для розробки спеціального деорбітального апарата. Очікується, що більша частина станції згорить при входженні в атмосферу, а потенційний вплив на довкілля тих фрагментів, що все ж досягнуть Землі, буде мінімальним.
Після виведення МКС з експлуатації NASA має намір зосередити свої першочергові завдання на дослідженнях, що виходять за межі низької навколоземної орбіти – зокрема, на вивченні Місяця та Марса. Ці небесні тіла, що є нашими найближчими сусідами у Сонячній системі, пропонують безліч невивчених таємниць та можливостей для пошуку ознак життя. Хоча існує величезний інтерес до вивчення життєпридатності Червоної планети, неможливо недооцінити значення понад 4 тисяч експериментів, проведених на МКС. На її борту вчені досліджували найрізноманітніші явища – від секвенування ДНК і розробки методів лікування раку до вивчення грозових систем, і вся ця робота допомагала нам краще розуміти життя на нашій планеті. Естафету освоєння низької навколоземної орбіти тепер значною мірою передають приватному сектору, хоча NASA не збирається повністю усуватися від цих процесів. У 2021 році агентство підписало угоди з такими компаніями, як Blue Origin – аерокосмічна компанія, заснована Джеффом Безосом, що конкурує зі SpaceX у сфері космічного туризму та розробки ракет; Northrop Grumman Systems Corporation – великий американський оборонний підрядник та постачальник космічних систем; та Nanoracks LLC – компанія, що спеціалізується на комерційних послугах на МКС та розробці малих супутників. Ці домовленості стосуються розробки нових проєктів космічних станцій та інших “комерційних космічних пунктів призначення”. Мета полягає в тому, щоб ці проєкти були запущені – у прямому сенсі цього слова – до того, як МКС завершить свою місію, забезпечивши таким чином безперервність надання послуг.
