Вчені зробили значне відкриття, яке проливає світло на те, чому чоловіки частіше та важче страждають від хронічних захворювань ясен – пародонтиту, виявивши конкретний запальний білок, що посилює цей процес. Це революційне розуміння може відкрити шлях до розробки різних методів лікування хвороб ясен та зубів для обох статей.
Дослідники з престижного Університету Північної Кароліни в Чапел-Гілл (UNC-Chapel Hill), відомого своїми передовими роботами у медичній галузі, ідентифікували особливий запальний білок. Цей білок – інтерлейкін-1 бета (IL-1β) – активізується при пародонтиті у чоловіків, посилюючи симптоми хвороби, яка з часом призводить до втрати зубів. Хоча давно відомо, що чоловіки непропорційно часто стикаються з цим стоматологічним захворюванням, попередні дослідження здебільшого зосереджувалися на поведінці чоловіків – приміром, гіршій гігієні ротової порожнини чи рідшому відвідуванні стоматолога – як на причині підвищеної схильності. І хоча недостатня старанність у чищенні зубів та використанні зубної нитки справді може сприяти розвитку пародонтиту, саме запальна реакція організму погіршує симптоми з плином часу.
Інтерлейкіни (IL) – це група цитокінів, які є молекулами, що діють як месенджери імунної системи. Вони відіграють суттєву роль у активації та диференціації імунних клітин, маючи як про-запальні, так і протизапальні властивості. IL-1β, зокрема, відомий своєю причетністю до нейрозапалення при інсульті, хворобі Альцгеймера та розсіяному склерозі, а також до очних недуг, таких як глаукома та вікова макулярна дегенерація.
Нові горизонти у розумінні пародонтиту
Проаналізувавши 6 200 людських зразків у трьох різних дослідженнях, науковці виявили, що у чоловіків значно вищий рівень IL-1β у рідині, яка знаходиться у ясеневій борозні – V-подібному просторі між яснами та кожним зубом. Така активність може посилювати втрату ясенної тканини та кістки, коли виникає інфекція.
“Наша робота, яка змінює парадигму, не лише вказує на інфламасому як на причинний фактор пародонтиту з переважанням у чоловіків, але й демонструє чіткий шлях для розробки гендерно-специфічних терапевтичних засобів у пародонтології, – зазначила Джулі Марчезан з Школи стоматології Адамса при Університеті Північної Кароліни. – До цього дослідження вважалося, що інфламасома відіграє однакову роль у розвитку запальних станів як у жінок, так і у чоловіків.” Інфламасома – це складний білковий комплекс, який реагує на патогени та пошкодження клітин, запускаючи запальні процеси.
Відкриття, що змінює підходи до лікування
У дослідженнях на мишах вчені виявили, що у самців тварин спостерігалася значно вища секреція IL-1β, ніж у самок гризунів, що відображає дані, отримані у людей. Миші, виведені з делеціями генів інфламасоми, мали меншу втрату кісткової тканини при стоматологічних захворюваннях, а тварини, яким вводили експериментальний препарат – інгібітор каспази-1/4 – що блокував природну відповідь IL-1β організму, мали значне зменшення проникнення запальних клітин у тканини.
Однак це спостерігалося лише у самців мишей. Коли вчені видалили їм яєчка, інгібітор каспази-1/4 більше не був ефективним у пригніченні запальної реакції, що призводила до втрати кісткової тканини та ясен. У самок мишей з видаленими яєчниками змін не спостерігалося, що додатково свідчить про те, що чоловіча репродуктивна система тісно пов’язана з цією особливою поведінкою імунної системи.
“Ми виявили, що індукований інфламасомою інтерлейкін-1 бета (IL-1β) представляє механізм гендерної залежності у трьох наборах даних про людей, що механістично підтверджено в дослідженнях на мишах”, – написали дослідники. “Крім того, прицільна дія на інфламасому зменшує гендерно-обумовлену резорбцію кісткової тканини в пародонті.”
Хоча це ще потрібно продемонструвати в ротовій порожнині людини, пригнічення IL-1β показує великий потенціал. Це відкриття прокладає шлях не лише для гендерно-специфічних досліджень механізмів, що лежать в основі запальних захворювань, але й для розробки цільових методів лікування інфламасом, які можуть допомогти запобігти прогресу пародонтиту. Воно також може допомогти вченим зрозуміти, як хвороба розвивається у жінок, якщо вона не обумовлена активністю IL-1β.
Глобальні показники та перспективи лікування
За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), двоє з п’яти дорослих американців віком 30 років і старше мають певну ступінь пародонтиту, причому приблизно один з двох чоловіків страждає від нього порівняно з однією з трьох жінок. За оцінками, 60% людей старше 65 років стикаються з цим захворюванням.
“Наші висновки сприятимуть розробці терапевтичних методів, які націлені на інфламасому і можуть принести особливу користь пацієнтам-чоловікам, одночасно відкриваючи шлях до виявлення біологічних механізмів, відповідальних за пародонтит у жінок”, – додала Марчезан.
Дослідження було опубліковано у престижному науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
