Уявіть собі картину літньої мандрівки шосе. Вікна вашого авто опущені, музика гучна, вітер грається з волоссям. А тепер уявіть лобове скло. Можливо, ви очікуєте побачити кілька слідів від нещасних комах. Проте 30 років тому таких слідів було б значно більше.
«Коли я була дитиною, влітку можна було поїхати кататися, і повернутися додому з лобовим склом, покритим комахами, – розповідає Шеріл Шульц, екологиня з Університету штату Вашингтон. – Сьогодні ж можна проїхати багато ділянок у ту саму пору року, і ваше скло буде чистим».
Це явище, відоме як «тест лобового скла», свідчить про ширшу та вкрай тривожну тенденцію – скорочення популяцій комах, особливо літаючих видів, які запилюють численні сільськогосподарські культури. Це обвальне скорочення порушує екосистеми по всьому світу і може поставити під загрозу глобальні запаси продовольства. Однак відстеження зменшення кількості комах за останні три десятиліття виявилося непростим завданням, а зупинити цей спад може бути ще важче.
Попри це, дослідники активно працюють над розробкою методів, що дозволять зупинити цю тенденцію і навіть змінити її напрямок. Головний складник успіху – це спільний підхід, який поєднує місцеві та федеральні природоохоронні ініціативи, створення нових місць проживання для запилювачів та суттєве зменшення використання пестицидів.
Ера «комашиного апокаліпсису»
Як загальна кількість комах, так і число видів безхребетних істот десятиліттями скорочуються практично всюди, де вчені проводили дослідження. Це спонукало дослідників назвати ситуацію «комашиним апокаліпсисом». За даними дослідження, опублікованого 2021 року, світове біорізноманіття бджіл зменшилося на 25% порівняно з показниками до 1995 року. Масштабне дослідження 2025 року показало, що чисельність метеликів по всій території США знизилася на 22% за останні два десятиліття. А дослідження в Німеччині виявило приголомшливу втрату – 76% літаючих комах у деяких лісових районах країни за 27 років.
«Це викликає серйозне занепокоєння», – зазначив Скотт Блек, виконавчий директор некомерційної організації Xerces Society for Invertebrate Conservation. Ця організація, розташована в Портленді, штат Орегон, зосереджена на збереженні безхребетних та їхніх природних середовищ.
Експерти загалом розуміють, чому комах стає дедалі менше. Першою причиною є зміна клімату. З потеплінням планети основні рослини-господарі для комах починають цвісти раніше щороку. Це може призвести до невідповідності життєвих циклів деяких видів, через що багато щойно вилуплених або тих, що пройшли метаморфози, комах не синхронізуються зі своїми джерелами їжі. Крім того, надмірна спека, зменшення снігового покриву, сильні шторми та масштабні посухи поступово підточують чисельність комах, які раніше були чисельними. Багато популяцій просто не встигають пристосуватися. Тим часом м’якші зими можуть сприяти розмноженню окремих пристосованих видів шкідників, які витісняють чутливі комахи та спричиняють екологічний та аграрний безлад у деяких регіонах.
Другою рушійною силою є втрата місць проживання – невпинне поширення урбанізації, вирубка лісів та стерильні приміські газони, які підтримують менш чисельні та різноманітні види комах. Коли люди вторгаються в ареали комах, такі комахи, як бджоли, що мешкають у ґрунті, залишаються без місця для будівництва гнізд, виховання молодняку та зимівлі, що призводить до скорочення популяцій.
Нарешті, слід згадати про пестициди. Наприклад, неонікотиноїди – які часто позначаються як активні інгредієнти ацетаміприд, клотіанідин, динотефуран, імідаклоприд та тіаметоксам – були визнані значною загрозою для диких бджіл і все ще використовуються в США та деяких інших індустріалізованих країнах, включно з частинами Канади та Австралії. Інші пестициди, як-от звичайний гербіцид гліфосат, знижують здатність бджіл підтримувати стабільну температуру у вуликах, роблячи їх вразливими до різких зимових похолодань.
«Ми спостерігаємо дійсно надзвичайно швидкі зміни навколишнього середовища, – заявив Роель ван Клінк, дослідник з Німецького центру інтегративних досліджень біорізноманіття (iDiv), розташованого у Лейпцигу. – Ті види, що пристосувалися до умов, які були 50 або 100 років тому, більше не пристосовані до нинішніх умов. І тому їхня чисельність падає».
Збирання даних про масштаби та охоплення цих скорочень виявилося непростим завданням. З одного боку, деяких комах легше знайти, ніж інших. Літаючі комахи, такі як жуки та бабки, значно рухливіші, а отже, їх легше помітити, ніж наземних комах, як-от щипавки та мурахи. Крім того, привабливі види комах, як-от бджоли та метелики, зазвичай мають більше історичних записів про свою чисельність і їх легше ідентифікувати.
Але є ще одна причина, чому скорочення популяцій цих комах привертає більше наукової уваги: вони надзвичайно важливі для продовольчої безпеки планети.
Значення розмаїття запилювачів
Зникнення комах віщує біду для світової продовольчої системи. Оскільки населення світу продовжує зростати, тиск, який скорочення популяцій комах – і, зокрема, зменшення числа запилювачів – чинить на продовольчу систему, може призвести до краху аграрної економіки, а також до посилення дефіциту харчів.
«Просто запобігти подальшому скороченню вже недостатньо, – зазначила Франческа Манчіні, фахівчиня з екологічного моделювання з Центру екології та гідрології Великої Британії (UKCEH). – Нам необхідно відновити біорізноманіття комах до попередніх показників».
Лише у Великій Британії комахи-запилювачі щороку забезпечують економічну цінність, що оцінюється в один мільярд доларів, повідомила Манчіні. Для США ця сума становить приблизно 34 мільярди доларів.
У всьому світі три чверті врожаю, що ми споживаємо, – і трохи більше однієї третини загального врожаю – залежать від запилення комахами. Ступінь залежності цих культур від запилювачів варіюється. Деякі з них, як-от соя, були б набагато менш продуктивними без запилення комахами. Інші ж просто зникнуть. «Кава та шоколад насправді на 100% залежать від запилення комахами», – зазначив ван Клінк.
Значну частину роботи з запилення виконують європейські медоносні бджоли (Apis mellifera), яких бджолярі по всьому світу старанно доглядають, транспортують та випускають на поля щороку. Але для процвітання багатьох культур потрібні не лише медоносні бджоли.
Наприклад, фрукти, що є типовими для Північної Америки, такі як чорниця та томати (які технічно є фруктами), ефективніше запилюються місцевими джмелями, зокрема Bombus fraternus. Це тому, що джмелі можуть виконувати так зване «дзижчаче запилення», коли вони приземляються на квітку і швидко вібрують, щоб вивільнити навіть найбільш міцно утримувані пилкові зерна. Какао-дерева (Theobroma cacao) – джерело какао-бобів, що використовуються для виготовлення шоколаду – повністю запилюються спеціальними мушками, які називаються шоколадними мошками. А врожай бавовни міг би скоротитися до 50% без запилювачів – метеликів.
Деякі основні культури, як-от соя, можуть обійтися без комах. Проте дослідження показали, що соєві поля, які відвідують запилювачі, мають значно вищі врожаї.
Далі є такі культури, як люцерна (Medicago sativa). Ця бобова рослина не надто вживається людьми, але є основним кормом для худоби – особливо молочної та м’ясної. Як і чорниця та томати, люцерна залежить від комах-запилювачів для свого процвітання. Однак медоносні бджоли запилюють її неохоче; маючи вибір, вони віддадуть перевагу рослинам з квітами, які їм легше доступні. Але дикі бджоли, зокрема бджола-листоріз люцернова (Megachile rotundata), є надзвичайно ефективними запилювачами люцерни.
Недавнє дослідження показало, що поля люцерни, які відвідувала суміш медоносних бджіл, диких бджіл та інших запилювачів, таких як оси та метелики, давали значно більше і більших насінин, ніж поля, які відвідували тільки медоносні бджоли. Цей вищий врожай означає більше корму для худоби – а отже, більше молока, чизбургерів та стейків для нас.
Промені надії
Звісно, відновити чисельність та біорізноманіття комах – завдання не з легких, особливо в умовах всеосяжної загрози глобальної зміни клімату. Експерти повідомили Live Science, що скоординовані урядові заходи, спрямовані на уповільнення зміни клімату, обмеження застосування промислових пестицидів та запобігання знищенню диких природних територій, надзвичайно важливі для збереження комах. Однак існують також дії, які люди можуть робити на місцевому та особистому рівнях, що можуть мати позитивний вплив.
Хоча поточна адміністрація США скоротила федеральні наукові програми та ініціативи щодо зеленої енергетики, що завдало серйозного удару по прогресу в цих напрямках, багато фахівців все ще бачать підстави для оптимізму.
«Наскільки б загальна картина не була приголомшливою, є безліч можливостей для надії», – сказала Шульц у розмові з Live Science. У докладному звіті про стан метеликів США, написаному цього року у співпраці з Xerces Society, Шульц виділила низку «історій успіху» – видів, які змінили тенденцію та збільшилися в чисельності завдяки багаторічній цілеспрямованій роботі на федеральному та місцевому рівнях.
Головним серед них є синець Фендера (Icaricia icarioides fenderi) – крихітний блакитний метелик, що є типовим для Орегону – штату на північному заході США, відомого своєю різноманітною природою. У 2000 році Служба риб та дикої природи США внесла його до списку зникаючих видів. У 2023 році він став другою комахою в історії, яку понизили до категорії «під загрозою».
Позитивний ефект від природоохоронних заходів для одного виду мав ланцюгові наслідки: з 342 видів та підвидів метеликів, проаналізованих у звіті, 65 інших збільшили свою чисельність, і більшість з них не були в списку зникаючих видів. Це свідчить про те, що захист однієї комахи може принести користь і іншим.
Створення сприятливих умов для життя
Одним з найкращих способів допомогти метеликам та іншим запилювачам є створення для них більшої кількості місць проживання. На відміну від ведмедів грізлі чи лосів, цим комахам не потрібні великі ділянки незайманої дикої природи. Навіть щось таке маленьке, як садовий квітник для метеликів або наповнений квітами балконний ящик, може значно допомогти, зазначила Венді Леуенбергер, екологиня з Університету штату Мічиган.
Одне дослідження на Тихоокеанському північному заході виявило, що перетворення ділянки землі площею 500 квадратних метрів – приблизно половина розміру середнього американського газону – на сприятливе для комах середовище, повне місцевих або диких рослин, може збільшити багатство та чисельність видів запилювачів приблизно на 90%. Однак цей ефект був досить локалізованим і розсіювався, коли такі ділянки розташовували на площах понад 150 000 квадратних метрів (приблизно сім-вісім кварталів у Чикаго).
Деякі запилювачі, такі як дзижчалки (Syrphidae spp.) та певні види бджіл, можуть подолати кілометри у пошуках квітучих рослин. Проте інші, включно з багатьма метеликами, схильні залишатися ближче до дому – в межах 200 метрів для більш делікатних видів. Це свідчить про те, що ділянки місцевої або дикої флори найефективніше сприяють поповненню наших запасів продовольства, коли вони розміщені серед великих сільськогосподарських угідь.
«Я б сказав, що чим ближче, тим краще для ваших посівів», – зазначив Енді Грінстед, менеджер з питань збереження в Pollinator Partnership.
У сільськогосподарських громадах фахівці, такі як Грінстед, рекомендують висаджувати «захисні смуги» з місцевої рослинності поблизу (або, якщо можливо, між) посівів. Він також пропонує висаджувати живоплоти з деревних квітучих рослин навколо полів, щоб вони служили як середовищем для запилювачів, так і захистом від вітру. Але вам не обов’язково бути фермером, щоб підтримувати запилювачів. Люди, що живуть за кілька кілометрів від ферм, можуть висаджувати «бджолині газони», заповнені низькорослими квітучими рослинами, такими як конюшина, замість чистого трав’яного покриву.
А для тих, хто не має дворів, вирощування мікро-ділянок диких квітів – навіть просто горщик на даху або балконі чи підвішений до вікна – може створити зелені «сходинки» для бджіл, дзижчалок, мігруючих метеликів та жуків, що пролітають через міські райони.
«Практики, сприятливі для запилювачів, цінні в усіх ландшафтах, – сказав Грінстед. – Потрібно дуже мало місця, щоб насправді мати вплив».
Зменшення використання пестицидів у промислових масштабах також може принести користь запилювачам, зазначив Блек.
Один із способів зробити це – прийняти систему інтегрованого управління шкідниками. Це може означати чергування культур для підтримання здоров’я ґрунту; точну ідентифікацію шкідників перед застосуванням пестицидів; і обережне розпилення в цільових зонах (подалі від квітів) при слабкому вітрі, щоб запобігти розсіюванню пестицидів у навколишнє середовище.
Але навіть садівники-любителі можуть допомогти зменшити кількість пестицидів, замінюючи газони або декоративні рослини на витриваліші місцеві види, прополюючи вручну, а не розпилюючи на невеликі ділянки, і використовуючи сітки або осушуючи стоячу воду замість розпилення проти таких шкідників, як комарі, зазначив Блек. Усі ці дії разом можуть допомогти створити притулки, де запилювачі зможуть процвітати.
Час діяти
Вирішально, вчені все ще досліджують повний обсяг глобального скорочення популяцій комах, особливо для видів, які історично були недостатньо вивчені. Це означає, що нам потрібні польові дослідження для оцінки кількості комах, зауважив Блек.
Громадські підрахунки запилювачів, чи то в рамках офіційної програми, чи через застосунки, як-от iNaturalist, також надзвичайно важливі, розповіла Леуенбергер. Ці дані допомагають фахівцям точно визначити, які види є найбільш вразливими та які природоохоронні заходи найефективніші.
Проте, враховуючи, що на кону стоїть майбутнє глобальної продовольчої системи, важливо спробувати відновити ці показники зараз – не чекати, доки дослідники опублікують вичерпні дані про те, як і де скорочується чисельність комах, зазначив Блек. «Ми не хочемо чекати, доки все буде ідеально викладено в науковій статті, перш ніж почнемо діяти, – сказав він. – Ми знаємо, як діяти».
