Занурення в глибини середньовічної історії Північної Європи принесло надзвичайне відкриття – рукописний кодекс, що цілком може виявитися найстарішою вцілілою книгою Норвегії. Цей унікальний християнський пісенник, імовірно, створений близько 1200 року, віками дбайливо зберігався в одній з норвезьких фермерських родин, передаючись з покоління в покоління, наче родинна реліквія, перш ніж його історичне значення було повною мірою усвідомлене науковцями.
Таємниця Кодексу Хагенеса
Артефакт, нині відомий як Кодекс Хагенеса – на честь родини, що його оберігала, – складається з двох подвійних аркушів пергаменту, майстерно оправлених у тюленячу шкіру, де досі помітні залишки хутра. Пергамент – це давній матеріал для письма, виготовлений зі спеціально обробленої шкіри тварин, що вирізнявся своєю довговічністю. Національна бібліотека Норвегії у своїй заяві підтвердила ці особливості. Усередині цього давнього збірника латинською мовою викладено вісім середньовічних літургійних піснеспівів з нотним записом. Серед них – пісня, присвячена Діві Марії, та інша, що прославляє День Всіх Святих. День Всіх Святих – це важливе християнське свято, яке відзначається 1 листопада, коли вшановуються всі святі, що не мають окремого дня пам’яті. Родина Хагенес припускає, що фоліант спочатку міг належати церкві або монастирю. Хоча деякі сторінки, судячи з усього, втрачені, збережена частина дає неоціненне уявлення про релігійну та культурну спадщину регіону.
Відлуння давньої майстерності
Почерк цього манускрипту, за словами фахівців Національної бібліотеки, є “надзвичайно рустикальним”, тобто простим і невибагливим. К’яра Паландрі, реставраторка з Національної бібліотеки Норвегії, зазначає, що нерегулярне виконання письма та проста, “домашня” палітурка вказують на роботу норвезького майстра з використанням місцевих матеріалів. Вона також розповіла “Science Norway”, що ремінець, яким книга була обгорнута, ймовірно, виготовлений зі шкіри північного оленя. Цей факт підкреслює глибокий зв’язок давніх майстрів із довколишньою природою. Аслог Оммюндсен, професорка середньовічної латини з Університету Бергена – одного з провідних дослідницьких університетів Норвегії, заснованого у 1946 році, – поділилася своїми враженнями: “Ця книга здається неймовірно автентичною. Це саме те, що священик або кантор міг би носити з собою для використання у церкві”.
Палітурка з тюленячої шкіри – з дрібними ворсинками, що стирчать, – є справді винятковим явищем для середньовічної Норвегії, хоча й трапляється рідко в інших частинах Скандинавії. Наприклад, нещодавнє ДНК-дослідження десятків середньовічних палітурок XII-XIII століть виявило, що кілька “волохатих книг”, виготовлених цистерціанськими ченцями у Франції, також були обгорнуті в тюленячу шкіру. Цистерціанці – це католицький чернечий орден, заснований у 1098 році, відомий своєю аскетичністю та працелюбністю, що залишив значний слід у середньовічній культурі. Те дослідження також показало, що шкіри походили від звичайних, гренландських та лахтаків з різних географічних регіонів, включаючи Скандинавію, Данію, Шотландію, а також Гренландію або Ісландію. Ці шкіри тюленів переміщувалися торговельними шляхами XIII століття і потрапляли до Англії та Бельгії, можливо, як данина від норманів після завершення епохи вікінгів. Епоха вікінгів – період (кінець VIII – середина XI століття), коли нормани здійснювали масштабні морські походи, що значною мірою вплинули на формування європейського континенту.
Проте, на відміну від цих континентальних зразків, Кодекс Хагенеса виглядає інакше, що, на думку Паландрі, підтверджує його місцеве походження.
Перспективи подальших досліджень
Мікроскопічний аналіз підтвердив, що палітурка Кодексу Хагенеса дійсно виготовлена з тюленячої шкіри. Національна бібліотека Норвегії планує подальші дослідження для визначення походження шкіри та пергаменту, а також для точнішого датування створення книги. Ці аналізи допоможуть остаточно підтвердити, чи є цей кодекс найдавнішим уцілілим фоліантом Норвегії.
“Якщо рукопис справді був створений тут, він стане єдиною відомою середньовічною норвезькою книгою, оправленою в тюленячу шкіру”, – підкреслила Паландрі. – “Він виглядає дуже просто, але саме ця простота робить його винятковим – він зберігає сліди давніх технік створення книг, які зникли в інших місцях”. Це відкриття відкриває нові можливості для вивчення культурної спадщини та майстерності книготворення предків на Північних землях.
