Деякі рослини не варто переносити до приміщення на зимівлю. Часто догляд за ними лише приносить розчарування, адже низьке освітлення та сухе повітря в кімнаті змушують їх скидати листя або пуп’янки. Садівники, які щороку намагаються зберегти вдома свої улюблені теплолюбні екземпляри, стикаються з подібними труднощами, що перетворює зимовий період догляду на справжнє випробування. Зберігання певних видів квітів у домашніх умовах може бути надто вимогливим, і зусилля не завжди виправдовують результат.
Бостонська папороть
Багато садівників щоосені ретельно пересаджують бостонські папороті (Nephrolepis exaltata ‘Bostoniensis’) до приміщення, сподіваючись зберегти їхню декоративність до весни. Ця рослина, яка походить із тропічних та субтропічних регіонів світу, відома своїм пишним, аркоподібним листям. Проте в умовах слабкого освітлення та низької вологості, які типові для опалюваних приміщень, папороті швидко втрачають листя, а їхні красиві вайї жовтіють і обсипаються. Процес повторюється знову, вимагаючи постійного прибирання та зусиль для підтримки рослини у пристойному стані. Догляд стає трудомістким і малоефективним, а сама рослина виглядає ослабленою, не радуючи око.
Для успішної зимівлі бостонська папороть потребує стабільно високої вологості – приблизно 60% і більше, яскравого розсіяного світла та постійної температури. Створити такі умови у звичайній житловій кімнаті без спеціального обладнання, як-от зволожувач повітря, надзвичайно складно. Тому часто доцільніше розглядати бостонську папороть як однорічну рослину в умовах помірного клімату, або ж залишити її на відкритому повітрі, якщо ви проживаєте в регіонах з м’якою, безморозною зимою.
Гарденія
Гарденія (Gardenia jasminoides) – це справжня аристократка серед квітів, родом з тропічних та субтропічних регіонів Африки, Азії та тихоокеанських островів. Вона славиться своїми надзвичайно ароматними білими квітами, але й відома своєю примхливістю. Ця вибаглива рослина потребує надзвичайно високої вологості повітря, не менше 60-70%. У сухому приміщенні гарденія миттєво втрачає листя та бутони, що робить її зимівлю у кімнатних умовах складною і малопродуктивною.
Окрім вологості, гарденія вимагає стабільної температури, яскравого, але розсіяного світла та кислого ґрунту. Будь-які коливання цих умов призводять до стресу, скидання бутонів і пожовтіння листя. Підтримка оптимальних умов у звичайній квартирі є величезним викликом. Часто гарденії, які перезимували у приміщенні, навесні виглядають виснаженими та потребують тривалого відновлення. Деякі садівники вважають за краще насолоджуватися нею як сезонною рослиною або ж забезпечувати їй умови оранжереї.
Лаванда
Лаванда (Lavandula) – це родова назва, що об’єднує багато видів, кожен з яких має свої особливості. Серед них є холодостійкі сорти, як-от лаванда англійська (Lavandula angustifolia), що добре переносить зиму у відкритому ґрунті в помірних широтах, та менш витривалі, як-от лаванда іспанська (Lavandula stoechas). Не холодостійкі види лаванди, що походять з середземноморського клімату, погано переносять сухе, тепле повітря в будинку. Вони швидко втрачають декоративність, стають витягнутими, листя жовтіє, а цвітіння практично відсутнє. Рослини можуть ослабнути і загинути через нестачу світла, надмірний полив або ж ураження шкідниками, що часто активізуються в умовах сухого повітря.
Лаванда потребує багато сонячного світла, добре дренованого ґрунту та відмінної циркуляції повітря. Внутрішні умови приміщень, як правило, не відповідають цим вимогам. Якщо ви прагнете зберегти улюблений кущ незимостійкого сорту, розгляньте можливість взяття живців з рослини восени. Це дасть вам змогу виростити нові рослини навесні, замість того, щоб безуспішно намагатися зберегти великий кущ, що втратив свою красу.
Кана лілія
Кана лілія (Canna generalis) – це велична тропічна рослина, родом з Америки, яка приваблює своїми яскравими квітами та великим, часто декоративним листям. У холодних регіонах, де температура опускається нижче нуля, ці рослини потребують викопування кореневищ, інакше вони не переживуть морозів. Заносити всю рослину в приміщення для зимівлі часто неефективно, адже вона займе багато місця, потребуватиме багато світла і може страждати від сухості повітря.
Правильним підходом є зберігання кореневищ. Після перших заморозків, які почорнять листя, обріжте стебла до 10-15 см від рівня ґрунту. Обережно викопайте кореневища, струсіть зайвий ґрунт, але не мийте їх. Залиште їх на кілька днів у сухому, провітрюваному місці, щоб вони підсохли. Потім зберігайте їх у паперовому пакеті, картонній коробці або пересипавши сухим торфом чи тирсою у неопалюваному, прохолодному (приблизно 5-10 °C) та темному приміщенні. Важливо періодично перевіряти кореневища на наявність гнилі або пересихання. Навесні, коли мине загроза заморозків, розділіть кореневища на фрагменти з бруньками і пересадіть у ґрунт. Цей метод дозволяє зберегти канни без зайвого клопоту та забезпечити їхній рясний ріст наступного сезону.
Мандевіла
Мандевіла, яку також називають дипладенією (Mandevilla), – це чудова тропічна ліана з Південної Америки, відома своїми трубчастими квітами яскравих відтінків. Багато садівників намагаються зберегти її взимку, заносячи до приміщення цілком або після обрізання. На жаль, обидва способи часто не дають бажаного результату. Рослина скидає листя, стає витягнутою та непривабливою, а її зимівля стає джерелом постійного роздратування.
Мандевіла потребує яскравого світла, високої вологості та стабільного тепла. У звичайних кімнатних умовах вона страждає від нестачі освітлення, сухого повітря та коливань температури. До того ж, мандевіла виділяє білий молочний сік, який може бути подразливим для шкіри. У сухих умовах приміщення вона також стає легкою мішенню для павутинних кліщів та інших шкідників. Найкращий варіант для регіонів з холодною зимою – розглядати мандевілу як однорічну рослину або ж забезпечити їй умови закритого зимового саду чи оранжереї зі штучним підсвічуванням та контролем вологості. У протилежному випадку, збереження цієї рослини взимку перетворюється на безперервну боротьбу без гарантії успіху.
