SpaceX продовжує невпинно розширювати свою супутникову мережу Starlink, що має на меті надати доступ до широкосмугового інтернету по всьому світу. Незважаючи на те, що остання місія вересня 2025 року, відома як Starlink 11-20, не вважається однією з найбільш значущих в історії компанії, вона стала ще одним успішним кроком у розгортанні глобальної супутникової системи. 28 вересня 2025 року ракета Falcon 9, розроблена та виготовлена SpaceX, здійснила старт з бази космічних сил Ванденберг у Каліфорнії. Це місце, розташоване на узбережжі Тихого океану, є важливим пусковим майданчиком для військових та цивільних місій Сполучених Штатів, пропонуючи оптимальні умови для запусків на полярні орбіти. Вона успішно вивела 28 нових супутників широкосмугового інтернету на низьку навколоземну орбіту. Це розгортання, завершене трохи більше ніж через годину після старту, долучило нові елементи до дедалі більшої мегасузір’я Starlink.
Цей запуск став шістнадцятим успішним орбітальним виведенням для вересня і вісімдесят восьмою місією SpaceX цього року, присвяченою підтримці та розбудові мережі Starlink. Подібні місії відіграють важливу роль у безперервному вдосконаленні Starlink – системи, що вже здобула репутацію наступного рубежу в інтернет-технологіях. Кожен супутник у цій мережі сприяє глобальному покриттю інтернетом, забезпечуючи зв’язок у віддалених регіонах та місцях, де традиційні провайдери не мають можливості працювати. Додавання нових космічних апаратів є вкрай необхідним для задоволення зростаючого попиту на послуги Starlink. Цікаво, що компанія тепер виводить менше супутників, ніж у попередніх запусках, що є частиною еволюції її стратегії розгортання.
Чи була це наймасштабніша місія SpaceX з розгортання супутників?
Розгортання 28 супутників під час місії Starlink 11-20 може здатися значним досягненням, проте воно аж ніяк не є найбільшим в історії компанії. Ця честь належить знаковому запуску Transporter-1, який відбувся 24 січня 2021 року. Під час тієї історичної місії ракета Falcon 9 стартувала з мису Канаверал у Флориді, доставивши на орбіту загалом 143 супутники. Мис Канаверал, що розташований на східному узбережжі Флориди, є символом американської космічної програми, де десятиліттями здійснювалися численні пуски, включаючи легендарні місії Аполлон. Проте, хоча Transporter-1 був вражаючим інженерним подвигом, важливо зазначити, що це була не суто “зіркова” місія Starlink. Вона вивела велику кількість супутників від комерційних та урядових операторів як частина програми SpaceX RideShare, яка фактично є космічним аналогом спільного користування автомобілем.
Якщо зосередитися виключно на запусках, присвячених лише системі Starlink, вереснева місія також не є наймасштабнішою, оскільки попередні запуски виводили значно більші вантажі. Наприклад, перша місія Starlink, що розпочалася в травні 2019 року, доставила у космос 60 супутників. Сьогодні кількість супутників на один запуск зменшилася, в середньому це близько двадцяти. Однак, незважаючи на зменшення кількості, кожен новий супутник тепер здатен передавати вчетверо більше даних, ніж його попередні моделі, завдяки вдосконаленій конструкції. Супутники старшого покоління важили близько 260 кг кожен, тоді як новіші моделі мають вагу приблизно 800 кг. Навіть зі зменшеним корисним навантаженням, кількість апаратів Starlink, що обертаються навколо планети, вже досягла колосальних масштабів. І ця грандіозна кількість космічних об’єктів від фірми Ілона Маска породжує певні, досить серйозні виклики.
Зростаючі занепокоєння щодо розширення супутникової мегасузір’я Ілона Маска
Хоча багато споживачів високошвидкісного інтернету, особливо в регіонах з обмеженим доступом, вітають стрімкий розвиток SpaceX, інші б’ють на сполох щодо можливих довгострокових наслідків виведення такої значної кількості металевих об’єктів на навколоземну орбіту. Станом на 25 вересня 2025 року навколо нашої планети обертається 8 475 супутників Starlink, з яких 8 460 перебувають в активному стані. Ці дані ретельно відстежує астроном Джонатан Макдауелл, відомий своїм скрупульозним обліком космічних об’єктів. Макдауелл, який є співробітником Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, регулярно публікує оновлення щодо орбітальних об’єктів, надаючи цінні відомості для наукової спільноти. Якщо ви також зацікавлені в моніторингу супутників Starlink, вам стануть у пригоді такі ресурси, як SpaceX Starlink Satellites Tracker та спеціалізоване астрономічне програмне забезпечення Stellarium і SkySafari.
З огляду на колосальний розмір мегасузір’я супутників Ілона Маска, науковці висловлюють застереження, що яскраве відбиття світла від цих космічних апаратів вже може заважати телескопічним спостереженням із Землі. Це призводить до розмиття зображень при тривалих експозиціях і значно ускладнює дослідження віддалених галактик та потенційних екзопланет. Не менш тривожним є ризик зіткнень космічних апаратів із діючими або тими, що сходять з орбіти, супутниками Starlink, що може призвести до утворення нового космічного сміття. Існує також проблема з виведеними з експлуатації супутниками, які повторно входять в атмосферу. У процесі згоряння вони можуть вивільняти значну кількість випарених металів, тим самим посилюючи вже існуюче глобальне забруднення довкілля. Ці занепокоєння підкреслюють необхідність ретельного обговорення та пошуку рішень для забезпечення сталого розвитку космічних технологій.
