У глибинах найгустіших лісів Азії приховано мешкає загадкове створіння – азійський золотий кіт, також відомий як кіт Теммінка. Цей витончений хижак, ендемік континенту, є справжньою окрасою азійської фауни, володіючи непересічною адаптивністю та дивовижною відвагою, що дозволяє йому полювати на здобич, значно більшу за нього самого.
Кіт багатьох шат: барвиста палітра природи
Азійський золотий кіт вражає різноманіттям свого хутра. Він може похвалитися широкою палітрою відтінків, що робить його одним з найбільш строкатих представників родини котячих. Найпоширенішими є золотисто-коричневі та рудувато-коричневі варіанти, проте трапляються особини сірого, меланістичного (чорного), блідо-коричного кольорів, а також ті, що мають плямисте забарвлення, подібне до оцелотів. Недарма цей вид іноді називають “котом багатьох шат”. Примітно, що Міжнародне товариство з порятунку зникаючих котів (ISEC) зазначає: не існує жодного зв’язку між кольором хутра та географічним поширенням цих тварин.
Відважний мисливець і майстер адаптації
Цей хижак, попри свою відносно невелику статуру – вага не перевищує 16 кілограмів, що всього у два-три рази більше за звичайну домашню кішку – демонструє дивовижну сміливість та силу. Він здатен долати такі великі жертви, як телята буйволів, невеликі мунтжаки та дитинчата оленів. Мунтжаки – це малі олені, поширені в Південній та Південно-Східній Азії, відомі своїми невеликими розмірами та гострими “іклами” у самців. Золотий кіт, полюючи, вириває пір’я у птахів перед споживанням, а більшу здобич вбиває сильним укусом у шию. Хоча хижак переважно полює на землі, він чудово лазить по деревах. Дослідники довго вважали азійських золотих котів нічними тваринами, проте останні дані свідчать про їхню нерегулярну активність, яка може досягати максимуму в сутінках.
Різноманіття середовищ існування
Мешкає золотий кіт у субтропічних та тропічних лісах, адаптуючись до вражаючого діапазону висот – від рівня моря до 4282 метрів, як показали дослідження біорізноманіття в Бутані у 2016 році. Бутан – це невелика гімалайська держава, відома своєю відданістю охороні природи та збереженню унікальних екосистем. Знахідки цих котів на таких значних висотах наводять на думку, що високогірні райони можуть бути значущим притулком для виду. Окрім густих лісів, азійські золоті коти були помічені й на відкритих кам’янистих ділянках, що принесло їм назву “скельних котів” у деяких частинах Китаю. Ці тварини мають ареал поширення приблизно на 20% більший, ніж у димчастого леопарда (Neofelis nebulosa) – ще одного прекрасного, але вразливого виду великих котів, поширеного в Південно-Східній Азії, – попри те, що обидва види демонструють подібну поведінку та перетинаються в географічному розподілі.
Виклики існування: загрози для золотого кота
Незважаючи на свою витривалість та адаптивність, азійські золоті коти стикаються з низкою серйозних викликів, що ставлять під загрозу їхнє майбутнє. Головною проблемою є зникнення лісових масивів. Ліси Південно-Східної Азії, регіону з одним із найвищих показників вирубки лісів у світі, зазнають колосальних втрат через розширення плантацій таких культур, як олійна пальма, кава та каучук. Це призводить до катастрофічного зменшення природних оселищ для багатьох видів, включно з азійським золотим котом.
До того ж, ці хижаки стають жертвами незаконного полювання. Їхнє хутро та кістки цінуються в традиційній медицині, а м’ясо вважається делікатесом у деяких регіонах. Ще одна серйозна проблема виникає, коли золоті коти вступають у контакт з домашньою худобою, такою як вівці та кози. У пошуках їжі хижаки іноді нападають на тварин фермерів, що, на жаль, призводить до актів відплати з боку місцевого населення. Ці фактори у сукупності створюють складне становище для азійського золотого кота, вимагаючи негайних та скоординованих зусиль для його збереження.
