У кінематографі та науково-фантастичних романах ми часто бачимо футуристичну зброю, що стріляє лазерами та фазерами в безмежному космосі. Однак, що станеться, якщо спробувати вистрілити зі звичайного пістолета у вакуумі? Поширеною є думка, що зброя не функціонуватиме через відсутність кисню, необхідного для горіння пороху. Проте це хибне уявлення: куля містить власний окисник, що дозволяє їй здійснити постріл не лише в космосі, а й навіть під водою. Отже, вакуум зовсім не є перешкодою.
Хоча досі не зафіксовано жодного реального експерименту чи випробування стрільби зі зброї у відкритому космосі, закони фізики дають нам чітке уявлення про наслідки такого пострілу. У цьому сценарії визначальну роль відіграє Третій закон руху Ньютона, який стверджує: для кожної дії існує рівна і протилежна протидія. Простіше кажучи, коли куля вилітає зі ствола, стрільця відштовхує у протилежному напрямку. Таким чином, постріл у космосі кардинально змінює не тільки характеристики польоту кулі, а й впливає на самого стрільця. Без опору атмосфери та гравітації, швидкість і траєкторія кулі відрізнятимуться від земних умов, а сила віддачі відштовхне стрільця у зворотному напрямку. Для космічних битв, безумовно, більш ефективною та безпечною була б футуристична електромагнітна рейкова гармата, яка прискорює снаряди за допомогою потужних електромагнітних полів, що дозволяє уникнути віддачі у традиційному розумінні. Однак ця технологія поки що залишається у сфері перспективних розробок.
Кулі поводяться інакше без атмосфери та гравітації
Через повну відсутність атмосфери, яка на Землі створює опір повітря та сповільнює рух об’єктів, куля, випущена в космосі, летітиме дещо швидше. Однак найважливіша відмінність полягає в тому, що вона ніколи не зупиниться і не впаде. На нашій планеті сила земного тяжіння неминуче притягує всі кулі до поверхні, незалежно від того, влучили вони в ціль чи ні. У безмежному ж космосі, де немає гравітаційного поля, куля продовжуватиме свій рух із максимальною швидкістю доти, доки на неї не вплине інша зовнішня сила або вона не втратить всю свою кінетичну енергію, що в умовах вакууму є вкрай повільним процесом.
Отже, якщо куля не пройде достатньо близько до планети, астероїда чи іншого небесного тіла, що могло б змінити її траєкторію за допомогою гравітаційного притягання, вона летітиме у просторі вічно. Хоча космос і вважається вакуумом, він не є абсолютно порожнім. Сонячний вітер – потік заряджених частинок, що випромінюється Сонцем – та поодинокі атоми водню й гелію, які становлять міжзоряне середовище, взаємодіятимуть з кулею, поступово сповільнюючи її та, можливо, незначно змінюючи траєкторію. Проте ймовірність того, що куля влучить у щось у величезному просторі, надзвичайно мала. Навіть попри тисячі супутників, що обертаються навколо Землі, шанс влучити в об’єкт, перш ніж куля вичерпає свою енергію, є мізерним.
Цікаво, що під час пострілу у відкритому космосі абсолютно не буде чути звуку ні вибуху пороху, ні вильоту кулі зі ствола. Звук потребує середовища для поширення, а у вакуумі його немає. Проте, якщо стрілець одягнений у скафандр, він зможе відчути вібрації від пострілу, які передадуться через матеріал зброї та скафандра. Крім того, віддача від пістолета вплине на стрільця інакше, ніж на Землі: замість того, щоб просто відкинути назад на кілька сантиметрів, вона відправить людину у вільний рух у протилежному до кулі напрямку. Якщо поблизу не буде космічного корабля або іншого об’єкта, об який можна було б спертися, щоб зупинити цей зворотний рух, стрілець, подібно до кулі, продовжить дрейфувати у космосі нескінченно.
