Попри те, що винищувачі п’ятого покоління, такі як F-35 Lightning II та F-22 Raptor, сьогодні привертають значну увагу та перетягують на себе більшість заголовків, F-15 Eagle, представник четвертого покоління, і досі відіграє важливу роль у військових стратегіях світу. Цей літак, який є справжнім ветераном — перший політ F-15A відбувся ще у 1972 році — продовжує вироблятися. Його оновлена версія F-15EX і досі сходить з конвеєрів заводу Boeing у Сент-Луїсі, штат Міссурі. Сент-Луїс є одним з визначних промислових центрів США, відомим своєю вагомою роллю в авіаційній та автомобільній промисловості. Той факт, що через понад п’ятдесят років після свого дебюту F-15 залишається невід’ємною частиною стратегії ВПС США, багато говорить про досконалість його первісної конструкції.
Серед бойових реактивних винищувачів, легендарний F-15 має безпрецедентний бойовий доробок. За понад півстоліття служби він залишається єдиним винищувачем, який ніколи не був збитий у повітряному бою, водночас знищивши вражаючі 104 ворожі літаки. Спочатку розроблена компанією McDonnell Douglas, програма зараз перебуває під управлінням Boeing. Проте ці компанії не єдині, хто має стосунок до F-15. Pratt & Whitney, відомий американський виробник авіаційних двигунів, постачав силові установки для всіх ранніх модифікацій літака. Перші версії F-15 оснащувалися двома турбовентиляторними двигунами Pratt & Whitney F100-PW-100 з форсажними камерами, кожен з яких розвивав тягу в 23 450 фунтів (приблизно 104,3 кілоньютона).
Для пізніших модифікацій літаки обладнувалися двигунами F100-PW-220 або 229, які могли забезпечувати від 25 000 до 29 000 фунтів тяги кожен (приблизно від 111,2 до 129 кілоньютонів відповідно). Версія F-15EX стала першою, що відмовилася від родини двигунів F100. Замість них Boeing вирішив оснастити винищувач двома двигунами General Electric F110-GE-129, кожен з яких може виробляти 29 000 фунтів тяги (близько 129 кілоньютонів).
Pratt & Whitney F100 — оригінальна силова установка F-15
Родина двигунів Pratt & Whitney F100 приводила в рух як F-15, так і його молодшого побратима, F-16 Fighting Falcon. За свою довгу та славетну історію цей двигун налічує понад 30 мільйонів годин нальоту у складі 23 військово-повітряних сил світу. Проте велика кількість годин нальоту не обов’язково свідчить про досконалість двигуна — йому також потрібна висока продуктивність. F-15 довів можливості F100: винищувач не прослужив би п’ятдесят років без жодної втрати у повітряному бою, якби його приводив у рух неефективний двигун. Значна частина його важливих характеристик, таких як прискорення та маневреність, зумовлена високим співвідношенням тяги до ваги двигуна.
Парні двигуни F100 також дозволяли F-15 досягати максимальної швидкості 3017 кілометрів на годину, або 2,44 Маха. Це означає, що літак може рухатися у 2,44 рази швидше за швидкість звуку. Для порівняння, одномоторний F-35 Lightning II може розвивати лише близько 1931 кілометра на годину (1,6 Маха). Хоча це не робить F-35 повільним, його швидкість може здатися доволі пересічною порівняно зі значно старішим літаком. Проте варто зазначити, що існують обґрунтовані причини, чому сучасні реактивні винищувачі мають нижчі максимальні швидкості, що пов’язано з їхніми стелс-характеристиками та іншими функціональними особливостями. Однак, попри те, що понад 3800 двигунів F100 використовуються військово-повітряними силами по всьому світу, співпраця між F-15 та двигуном F100 може нарешті добігти кінця. Хоча F100-PW-229 цілком здатний забезпечувати живлення нового F-15EX, замість нього буде використовуватися GE F110-GE-129.
F-15EX — у небі після стількох років
Однією з причин довговічності F-15 є недостатня кількість вироблених винищувачів F-22. F-22 Raptor та F-35 Lightning II – це винищувачі п’ятого покоління, що вирізняються підвищеною малопомітністю (стелс-технології), передовими сенсорами та здатністю до інтегрованої мережецентричної війни. Однак F-22 виявився занадто дорогим, і було вироблено лише 195 таких літаків. Це створило певну прогалину в арсеналі ВПС США, що змусило винищувачі F-15C та F-15D залишатися на озброєнні довше запланованого терміну експлуатації. Саме тоді на сцену вийшов F-15EX. Зовні F-15EX і досі дуже нагадує літаки 70-х років. Проте, якщо зазирнути глибше, зміни стають очевидними. F-15EX став першою модифікацією, яка отримала цифрову систему управління польотом за дротами (fly-by-wire) та “скляну кабіну” з сенсорними дисплеями. І, звичайно, це також перший F-15, який літає без двигунів родини Pratt & Whitney F100.
F-15 тепер приєднується до переліку реактивних винищувачів, які приводяться в рух двигунами General Electric. Рішення перейти на двигуни GE було ухвалено попри активні зусилля Pratt & Whitney щодо збереження своєї участі в програмі. Проте рішення залишалося незмінним — використовувати двигуни GE. Родина двигунів F110 також має доведену репутацію та визнану історію успішного застосування. Окрім F-15EX, ці двигуни також приводять у рух 70% винищувачів F-16 на передовій. Двигун F110 випускається у двох модифікаціях: 129 і 132. Перша використовується в новому F-15 і може виробляти 29 000 фунтів тяги (близько 129 кілоньютонів); остання наразі встановлена на літаках F-16 і може виробляти 32 500 фунтів тяги (приблизно 144,6 кілоньютона).
