Японські вчені здійснили дивовижне відкриття, проаналізувавши зразки, доставлені з навколоземного астероїда Рюгу п’ять років тому. Завдяки ретельному дослідженню, вони дійшли висновку, що в серці цього космічного тіла колись текла рідка вода. Це сенсаційне повідомлення не лише проливає світло на минуле Рюгу, але й може суттєво змінити наше розуміння того, як Земля отримала свої водні запаси.
Астероїд 162173 Рюгу — це космічний камінь завбільшки близько 900 метрів, який обертається навколо Сонця кожні 474 дні, часто перетинаючись із траєкторією Землі. Хоча зіткнення з нашою планетою малоймовірне, його розмір та близькість до нас змусили NASA класифікувати його як “потенційно небезпечний”. Назва “Рюгу” походить від імені підводного палацу в японській міфології, який був домом для бога-дракона Рюдзіна.
Подорож до астероїда та хімічні загадки
У період з 2018 по 2019 роки Рюгу став об’єктом пильної уваги японської місії “Хаябуса-2” (Hayabusa2). Космічний апарат Японського агентства аерокосмічних досліджень (JAXA) успішно здійснив посадку на астероїд і зібрав зразки породи, які були доставлені на Землю в грудні 2020 року. Місія “Хаябуса-2” стала продовженням першої успішної місії “Хаябуса”, що доставила зразки з астероїда Ітокава, демонструючи передові можливості Японії в дослідженні космосу.
Нові дані, опубліковані 10 вересня в престижному науковому журналі Nature, свідчать про виявлення незвичайних хімічних відхилень у цих зразках. Дослідники стверджують, що єдиним прийнятним поясненням цих аномалій є давня присутність рідкої води, що протікала всередині астероїда.
“Ми виявили, що Рюгу зберіг незайманий запис водної активності”, — заявив провідний автор дослідження Цуйоші Іідзука, геохімік з Токійського університету в Японії. “Є також докази того, що рідини рухалися крізь його породи. Це був справжній сюрприз!”
Розгадка минулого за допомогою ізотопів
Нові відкриття стали можливими після аналізу радіоактивних ізотопів лютецію (Lu) та гафнію (Hf) у зразках. Ізотопи — це різні форми одного й того ж хімічного елемента, які відрізняються кількістю нейтронів у ядрі. Лютецій-176 (Lu-176) природним чином розпадається до гафнію-176 (Hf-176) шляхом бета-розпаду, під час якого елемент випромінює заряджені субатомні частинки, трансформуючись в інший елемент.
Визначивши співвідношення Lu-176 до Hf-176 та порівнявши його з періодом напіврозпаду Lu-176 (час, за який розпадається половина зразка ізотопу), команда сподівалася встановити вік зразків. Однак результати аналізу показали надмірну кількість Hf-176. Вчені припускають, що єдине пояснення цьому полягає в тому, що стародавня рідка вода змивала більшу частину Lu-176 зі зразків, і це могло відбуватися незабаром після народження самого Рюгу.
Водне минуле та його наслідки
“Найбільш імовірним чинником [для появи води] був удар по більшому батьківському астероїду Рюгу, який розколов породу і розтопив похований лід, дозволивши рідкій воді просочуватися крізь тіло”, — пояснив Іідзука.
Недавній аналіз, проведений за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба (JWST), вже припускав, що батьківський астероїд Рюгу міг також породити астероїд Бенну. Бенну — це ще один “потенційно небезпечний” астероїд, відомий своєю схожістю з Рюгу. Його відвідувала місія NASA OSIRIS-REx, яка у вересні 2023 року також доставила зразки на Землю. Проте наразі у зразках Бенну не виявлено схожих ознак проточної води, що викликає питання щодо спільного походження цих космічних тіл.
Зважаючи на ймовірну наявність проточної води на Рюгу, дослідники вважають, що його батьківський астероїд міг містити лід принаймні протягом мільярда років після формування Сонячної системи. Це значно довший період, ніж вважалося для більшості астероїдів щодо збереження ними води. “Це змінює наші уявлення про довгострокову долю води в астероїдах”, — зауважив Іідзука. “Вода залишалася там тривалий час і не вичерпалася так швидко, як ми думали”.
Широко визнано, що більша частина води на Землі, ймовірно, походить від зіткнень з астероїдами, кометами або іншими планетезималями на ранніх етапах розвитку Сонячної системи. Ці нові відкриття натякають на те, що астероїди могли відігравати набагато значнішу роль у цьому процесі, ніж вважалося раніше, потенційно доставивши на нашу планету до трьох разів більше води, ніж очікувалося.
Наразі дослідницька група планує детальніше вивчити фосфатні прожилки у зразках Рюгу, щоб точніше визначити вік води, яка через нього протікала. Також вони мають намір ретельніше дослідити ізотопи зі зразків астероїда Бенну, щоб з’ясувати, чи не має він також ознак проточної води. Це відкриття безсумнівно відкриває нові обрії для розуміння космічної історії та походження життя.
