Глибоко в засніжених і маловивчених гімалайських висотах, де природа ще зберігає свої найпотаємніші секрети, сталося справжнє відкриття, що розширює наші уявлення про біорізноманіття регіону. Вперше в історії на території індійського штату Аруначал-Прадеш, що є східним краєм величних Гімалаїв, зафіксовано присуність невловимого манула, або кота Палласа (Otocolobus manul). Це стало можливим завдяки фотопастці, яка зафіксувала пухнастого дикого кота з його характерним “сердитим” виразом мордочки на тлі білосніжного ландшафту.
Таємничий мешканець Гімалаїв
Манули є одними з найменш вивчених диких котів у світі, і їх вкрай рідко вдається сфотографувати. Це компактні тварини з густим хутром, які майстерно зливаються зі скелястими, вкритими чагарниками схилами. Їхня зовнішність в Аруначал-Прадеш знаменує собою істотне розширення відомого ареалу їхнього поширення у Східних Гімалаях. Раніше цих хижаків помічали в інших регіонах: індійському штаті Сіккім, на території королівства Бутан та у східному Непалі. Аруначал-Прадеш, розташований у віддаленій та мальовничій частині північно-східної Індії, відомий своїми розкішними лісами, бурхливими річками та високими горами, що робить його біорізноманітним, але складним для дослідження регіоном.
Ці дивовижні тварини відокремилися від лінії леопардів близько 5,2 мільйона років тому, що робить їх одним із найдавніших видів диких котів, що вижили до наших днів. Манули — засадні хижаки, які виходять на полювання надвечір, полюючи на гризунів, дрібних птахів і ящірок. Щоб впоратися з лютими холодами свого середовища, вони стоять на своїх пухнастих хвостах, використовуючи хутро як ізоляцію для лап від промерзлої землі.
Масштабне дослідження на висотах
У період з липня по вересень 2024 року, дослідники з індійського відділення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF India) та Лісового департаменту Аруначал-Прадеш розгорнули 136 фотопасток на 83 віддалених, високогірних ділянках між округами Західний Каменг та Таванг. Західний Каменг та Таванг — це гірські райони Аруначал-Прадеш, відомі своїми крутими схилами, густими лісами та монастирями, що робить їх ідеальним, але важкодоступним середовищем для унікальних видів дикої природи.
Охопивши понад 2000 квадратних кілометрів суворої гірської місцевості, ці пристрої працювали понад вісім місяців — часто при мінусових температурах і на висотах понад 4000 метрів. Це робить їх одним із наймасштабніших досліджень дикої природи, які коли-небудь проводилися в цьому регіоні. Запис присутності манула відбувся на приголомшливій висоті 4992 метри над рівнем моря.
Багатство гімалайської екосистеми
«Відкриття манула в Аруначал-Прадеш майже на 5000 метрів — це потужне нагадування про те, як мало ми все ще знаємо про життя у високих Гімалаях», — заявив Ріші Кумар Шарма, керівник відділу науки та збереження в Гімалайській програмі WWF India. «Те, що ландшафт може підтримувати снігових барсів, димчастих леопардів, мармурових котів, а тепер і манулів, поряд з яскравими пасторальними традиціями, говорить про його надзвичайне багатство та стійкість».
Дослідження також зафіксувало п’ять інших видів диких котів у регіоні. Серед них були снігові барси (Panthera uncia), звичайні леопарди (Panthera pardus), димчасті леопарди (Neofelis nebulosa), бенгальські коти (Prionailurus bengalensis) та мармурові коти (Pardofelis marmorata). У рідкісному спостереженні поведінки, один сніговий барс та один звичайний леопард були навіть помічені, як мітять територію в одному й тому ж місці — це дає уявлення про те, як ці великі коти взаємодіють на спільних територіях.
«Результати цього дослідження є видатними, а відкриття численних диких котів на таких екстремальних висотах відкриває захопливі нові можливості для екологічних досліджень та збереження природи», — зазначив Таку Сай, старший керівник проєкту WWF-India. Це свідчить про надзвичайну важливість збереження гімалайських екосистем, які продовжують дивувати вчених своїм незвіданим розмаїттям.
