У пустельних пісках Сакарського некрополя, одного з найвизначніших місць поховань Стародавнього Єгипту, археологи здійснили відкриття, яке вже назвали безпрецедентним. Йдеться про похоронну статую вельможі, ім’я якого, можливо, було Мессі. Це витончене творіння з вапняку зображує чоловіка поруч із його дружиною та дочкою, яка тримає гусака, відкриваючи нові горизонти для розуміння давньоєгипетського мистецтва та суспільства.
Детальний опис унікальної статуї
Монументальна статуя, що перевищує метр заввишки (103 сантиметри) і вирізьблена з вапняку, привертає увагу своєю деталізацією. Центральною постаттю є вельможа, який стоїть, висунувши ліву ногу вперед, що традиційно в єгипетському мистецтві символізує юність, життєву енергію та міць. Поруч із ним, у значно меншому масштабі, зображено жінку, ймовірно, його дружину, що стоїть на колінах і тримається за його праву ногу. За його лівою ногою розміщена фігура дівчинки, імовірно, його дочки, яка стискає в лівій руці гусака з відкритим дзьобом, що візуально передає його ґелґотіння. Таке зображення, де головний персонаж значно більший за інших, було звичайною художньою практикою в Стародавньому Єгипті, підкреслюючи вищий статус і значущість царів, вельмож або власників гробниць.
Таємниця імені та місце знахідки
Археологи виявили статую у 2021 році на території Сакарського некрополя. Сакара — це величезне поховання на західному березі Нілу, яке слугувало місцем спочинку для єгиптян протягом тисячоліть. Тут розташована всесвітньо відома Ступінчаста піраміда Джосера, що вважається однією з найстаріших кам’яних споруд у світі, а сам некрополь є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Хоча на самій статуї немає написів, її стилістика дозволяє віднести її до П’ятої династії (приблизно 2465-2323 рр. до н.е.). Цей період відомий як епоха активного будівництва пірамід у Єгипті, хоча вже не таких грандіозних, як у часи попередніх династій. Важливо зазначити, що останню царську піраміду, наприклад, побудував фараон Яхмос I, що правив у 1550-1525 роках до н.е., після чого єгипетських царів стали ховати в Долині Царів поблизу стародавніх Фів, одного з найвідоміших археологічних об’єктів світу.
Як розповів в електронному листі Live Science Захі Хавасс, видатний єгиптолог, колишній міністр старожитностей Єгипту та провідний автор дослідження, статуя була виявлена захованою під піском. Неподалік від неї знаходилися “фальшиві двері” з викарбуваним ім’ям “Мессі”. Фальшиві двері були невід’ємним атрибутом єгипетських гробниць, адже стародавні єгиптяни вірили, що через них дух померлого міг вільно входити та виходити з усипальниці. Ймовірно, саме це ім’я належало зображеному вельможі.
Що статуя розповідає про життя та вірування давніх єгиптян
Захі Хавасс пояснює, що ця статуя може символізувати глибокий “зв’язок із родиною, припускаючи, що вони возз’єднаються в потойбічному світі, як це було за життя”. Для давніх єгиптян, чия цивілізація була глибоко проникнута вірою в загробне життя, такі зображення мали особливе значення, забезпечуючи померлому вічне існування разом з близькими. Сцена, де дочка тримає гусака, відображає буденне життя, виконуючи функцію, подібну до тих, що зазвичай прикрашали стіни гробниць, зберігаючи пам’ять про земне існування для вічності.
Мистецька інновація Стародавнього царства
Ця знахідка вирізняється своєю надзвичайною художньою цінністю. “Відкриття цієї статуї є безпрецедентним у галузі єгипетського мистецтва”, — наголосив Хавасс. Разом зі Сарою Абдо, керівницею відділу скульптури, архітектурної формації та реставрації в Університеті Бенха в Єгипті, він зазначив, що статуя відрізняється від усіх відомих сімейних скульптур часів Стародавнього царства. Стародавнє царство (близько 2686-2181 рр. до н.е.) вважається “золотим віком” єгипетської цивілізації, часом централізованої влади, монументального будівництва та формування багатьох канонів єгипетського мистецтва.
Унікальність цієї знахідки полягає в тому, що всі фігури, крім дочки, вирізьблені в повному тривимірному обсязі, тоді як дочка зображена у високому рельєфі. “Цей дивовижний художній вибір робить статую єдиним відомим зразком такого роду з часів Стародавнього царства”, — зазначив Хавасс. За його словами, поєднання двох скульптурних традицій в одному монументі свідчить про винятковий експериментальний дух митця. “Таким чином, ця статуя постає як унікальний шедевр інновацій, що переформатовує наше розуміння мистецтва Стародавнього Єгипту”, — підсумував дослідник, підкреслюючи значущість цього відкриття для археології та історії мистецтва.
