На тлі сучасної світової динаміки, коли новини часто сповнені згадок про “кризи” та “катастрофи”, а символічний “Годинник Судного дня” невпинно нагадує про близькість глобальних загроз, уряди світу мусять бути готовими до найгіршого. Однією з таких ретельно продуманих і важливих складових планування на випадок крайньої необхідності є “Літак Судного дня” Сполучених Штатів Америки – повітряний командний пункт, що має забезпечити безперервне керівництво країною навіть в умовах глобального катаклізму.
Офіційно відомий як E-4B Nightwatch, цей літак, вартістю у 223 мільйони доларів за одиницю, є модифікованою версією легендарного Boeing 747-200 і перебуває на озброєнні Військово-повітряних сил США. Його основне призначення – слугувати мобільним командним центром під час надзвичайних ситуацій національного масштабу. Офіційно він називається Національним повітряно-десантним операційним центром (NAOC) і розрахований на транспортування президента США, міністра оборони та інших високопоставлених військових керівників у разі апокаліптичних сценаріїв.
Розроблений для виживання під час ядерної атаки, E-4B Nightwatch оснащений спеціальним захистом від електромагнітних імпульсів (ЕМІ) – потужних електричних сплесків, що виникають внаслідок ядерних вибухів і здатні вивести з ладу всю електроніку. Завдяки цій технології, внутрішні системи літака залишаються функціональними. Крім того, на його борту встановлена складна супутникова система зв’язку, що дозволяє керівництву залишатися на зв’язку з наземними силами та підрозділами. Саме через цю систему супутникового зв’язку “Літак Судного дня” має характерний горб на верхній частині фюзеляжу. Сучасний парк цих повітряних суден є еволюцією програми, що стартувала ще 1974 року з моделі E-4A. Наразі Військово-повітряні сили США мають чотири таких літаки.
Нові “Літаки Судного дня” вже на підході
“Літаки Судного дня” базуються в штаті Небраска, де на авіабазі Оффатт завжди перебуває принаймні один літак у повній готовності до вильоту. Хоча вони не знаходяться в повітрі постійно, що було б невиправданою тратою ресурсів, Військово-повітряні сили регулярно використовують їх для випробувальних місій та розгортають під час подій, що вимагають підвищеної безпеки. Також міністр оборони США подорожує на E-4B, коли він залишає континентальну частину Сполучених Штатів. Востаннє літак був задіяний у значній реальній операції понад 20 років тому, 11 вересня 2001 року, коли його бачили в небі над Вашингтоном, округ Колумбія, під час терористичних атак. У разі потреби ці літаки можуть дозаправлятися в повітрі, що дозволяє їм залишатися в небі до цілого тижня без посадки.
Подібно до “Борту номер один” (Air Force One), який також виробляє компанія Boeing і який є основним літаком для перевезення президента США, літаки E-4B дещо застаріли. Хоча протягом років вони зазнавали численних модернізацій, перші моделі були побудовані ще в 1970-х роках. Тому 2019 року Військово-повітряні сили США запустили програму Survivable Airborne Operations Center (SAOC), спрямовану на їхню заміну. Новий флот отримає не лише сучасні літаки, а й оновлені ангари та навчальні об’єкти. У 2024 році контракт на розробку нових літаків вартістю понад 13 мільярдів доларів було присуджено компанії Sierra Nevada Corporation – американському оборонному та аерокосмічному підряднику. Очікується, що нові повітряні судна будуть поставлені до 2036 року, забезпечивши Сполученим Штатам надійний мобільний командний пункт на десятиліття вперед.
