У найбільшому дослідженні свого роду вчені детально задокументували значні морфологічні зміни у тварин за останнє тисячоліття, виявивши, що одомашнені види в цілому збільшуються в розмірах, тоді як їхні дикі родичі, навпаки, зменшуються. Це відкриття виразно підкреслює справжній вплив одного конкретного виду – людства.
Деталі масштабного дослідження: Середземноморська Франція під мікроскопом
Дослідники з Університету Монпельє – одного з найстаріших та найшанованіших освітніх закладів Європи, що славиться своїми науковими здобутками, – проаналізували понад 225 000 кісток з 311 археологічних об’єктів Середземноморської Франції. Цей регіон, відомий своєю багатою історичною спадщиною та численними археологічними знахідками, надав матеріали, що охоплюють період у 8 000 років. З цих обширних колекцій вчені зібрали 3 858 записів вимірювань довжини, ширини та глибини кісток і зубів. Зразки включали як диких тварин – лисиць, кроликів та оленів, так і одомашнених – кіз, свиней, велику рогату худобу, овець та курей.
Виявлена тенденція засвідчила постійне розходження в розмірах із плином часу, яке особливо прискорилося протягом останнього тисячоліття. Дикі ссавці та птахи, як травоїдні, так і хижаки, в цілому зменшувалися в розмірах у міру зростання людських популяцій, фрагментації ландшафтів та посилення тиску полювання. Натомість одомашнені види поступово ставали більшими завдяки селекційному розведенню, що віддавало перевагу тваринам, які могли надати більше м’яса, молока, вовни, сили чи бути кращими компаньйонами. Ці паралельні зміни стали особливо вираженими приблизно тисячу років тому, що збіглося зі стрімким розвитком сільського господарства, урбанізації та торговельних мереж.
Людський вплив: головний чинник, що прискорює зміни
“Наш аналіз показує тривалу синхронність між дикими та одомашненими видами аж до останнього тисячоліття, причому на обох впливав складний взаємозв’язок екологічних та антропогенних чинників”, — зазначили дослідники. Вони додали: “Від Раннього Неоліту, періоду, коли людство зробило перший крок до осілого життя та землеробства, до Римського періоду, що ознаменувався розквітом міст і торговельних шляхів, екологічні умови справляли порівнянний вплив на дикі та одомашнені види, хоча масштаби та час змін варіювалися, відображаючи специфічні для кожного виду взаємодії з людьми”.
Оскільки складні екосистеми та міжвидові взаємодії не дозволяють таким змінам відбуватися ізольовано, вчені також зібрали дані про навколишнє середовище за весь 8-тисячолітній період. Вони вивчали клімат, флору, динаміку людських популяцій та способи землекористування. Завдяки цьому моделювання розкрило визначальні тенденції та чинники, що стоять за тим, як тварини поступово зменшувалися або, навпаки, збільшувалися в розмірах.
У центрі цих змін, що не дивно, стоїть наш власний вид. Проте, як цікаво виявили дослідники, кліматичні зміни не були найголовнішим рушієм цих перетворень.
У той час як ми свідомо розводили худобу та курей, наприклад, для отримання більшої кількості молока або швидшого виробництва м’яса, ми одночасно посилювали тиск на диких тварин, чи то через втрату їхніх природних середовищ існування, чи через надмірний вилов риби та полювання. Проте нині кліматичні зміни прискорюють ці перетворення. Дослідження 2024 року, опубліковане у виданні Nature Communications, передбачає, що до 2050 року тропічні риби зменшаться на 14-39% через “обмеження постачання кисню для великих особин, пов’язані з масштабуванням маси тіла”. По суті, менша кількість доступних ресурсів для виду, особливо їжі, призводить до меншого споживання енергії, а отже, не тільки до меншої кількості нащадків, але й до продовження зменшення розмірів тіла.
Від криля до гусениць: сучасні наслідки для дикої природи
Ця тенденція спостерігається в усій популяції дикої природи. Наприклад, у колоніях атлантичних тупиків (Fratercula arctica) – морських птахів, які є невід’ємним символом північних морів і гніздяться на скелястих узбережжях, – з’явилося явище “мікро-тупиків”. Пташенята отримують менше їжі, і доступна енергія для розвитку молодняка раціонується, що призводить до появи дедалі менших за розміром птахів. У 2024 році вчені пояснили це потеплінням вод, що спричиняє зменшення чисельності криля – дрібних ракоподібних, які є основою морської харчової мережі. За останні 60 років чисельність криля на поверхні скоротилася приблизно на 50%, і це, у поєднанні з обмеженнями енергії, означає, що птахи не можуть значно розширити свій діапазон годівлі, щоб компенсувати дефіцит.
А для багатьох мігруючих птахів загалом, планета, що нагрівається, спричинила зміщення сезонів: весна починається щороку дедалі раніше. Це означає, що сезонне цвітіння і пов’язана з ним поява комах, таких як гусениці, на які покладаються пташенята в гніздових колоніях, вже минули до моменту прибуття птахів.
Дисбаланс біомаси: люди та свійські тварини домінують
Згідно з дослідженням біомаси 2018 року, яке враховувало як розмір, так і чисельність тварин, загальна біомаса людей (приблизно 0,06 гігатонни вуглецю) та свійської худоби (приблизно 0,1 гігатонни вуглецю) тепер значно перевищує біомасу диких ссавців (приблизно 0,007 гігатонни вуглецю). Це означає, що дикі ссавці наразі становлять лише близько 4% від загальної біомаси ссавців на Землі, тоді як на домашню худобу припадає близько 62%, а на людей – 34%. І не потрібно бути екологом, щоб усвідомити, що це не є стійкою моделлю.
Попередження для майбутнього: час переосмислити взаємодію з природою
Це французьке дослідження наочно демонструє, що сучасні тенденції зменшення диких видів та розростання поголів’я худоби не є ізольованими аномаліями. Вони є частиною тривалого шляху змін, спричинених діяльністю людини. Розмір тіла є визначальною рисою, яка впливає на все, від розмноження до харчових мереж, тому постійне зменшення розмірів у дикій природі є попереджувальним сигналом для біорізноманіття та стабільності екосистем. Водночас стійке зростання домашніх видів відображає наше прагнення до продуктивності, але також підкреслює нестійкі вимоги до землі, кормів та води. Разом ці дані є як історичним дзеркалом, так і важливим інструментом прогнозування для екологів – способом побачити, як вибір людини впливає на біологію тварин та біорізноманіття, а також слугує нагадуванням, що збереження диких видів та переосмислення методів розведення й утримання домашніх тварин є важливішим, ніж будь-коли.
“Починаючи із Середньовіччя – періоду, коли європейська цивілізація переживала значні зміни у сільському господарстві та урбанізації – еволюційні траєкторії розійшлися”, — пояснили дослідники. “Домашні види зазнали інтенсифікованої людської селекції, тоді як діяльність людини дедалі більше впливала на дикі популяції та їхні середовища існування. Ці висновки підкреслюють динамічну та взаємопов’язану роль екологічних та антропогенних чинників у формуванні морфологічної еволюції тварин, наголошуючи на значенні екологічних факторів в еволюції домашніх видів та ілюструючи зростаючий вплив діяльності людини на дикі популяції”.
Дослідження було опубліковано у фаховому виданні Proceedings of the National Academy of Sciences, одному з найпрестижніших та найвпливовіших наукових журналів у світі.
