Щороку пізно ввечері, з кінця серпня і до початку вересня, вулиці Вестманнових Островів, що біля південного узбережжя Ісландії, стають сценою для однієї з найдивовижніших місій з порятунку дикої природи на планеті. Місцеві жителі, озброєні картонними коробками та ліхтариками, вирушають на пошуки білочеревих дитинчат атлантичних тупиків, відомих як “пуфлінги”. Ці малі птахи, що лише недавно покинули свої глибокі, темні нори, потрапляють у пастку міських вогнів, які дезорієнтують їх, змушуючи летіти не в бік відкритого моря, а на сушу, де на них чекає небезпека.
Вестманнові Острови, зокрема острів Геймаей, де розташоване місто Вестманнаейябер з населенням близько 4600 осіб, славляться своїми величними вулканічними структурами та скелями, що піднімаються з морських глибин. Проте не лише геологічні дива приваблюють сюди увагу, а й тисячі пар атлантичних тупиків (Fratercula arctica), що гніздяться тут, утворюючи найбільшу колонію у світі. Атлантичний тупик, або морський папуга, є символом Ісландії, відомий своїм яскравим, строкатим дзьобом та елегантною зовнішністю. Ці птахи формують пару на все життя, відкладаючи лише одне яйце за сезон, і не розмножуються щороку, що робить їх надзвичайно вразливими до будь-яких порушень у їхньому середовищі.
Загроза зникнення та роль людини
Вплив людської діяльності на колонію тупиків, попри всі зусилля, виявився значним. Згідно з даними Дослідницького центру природи Південної Ісландії, країна втратила половину своєї популяції тупиків за останні тридцять років, і тепер ці птахи перебувають у статусі виду, що перебуває під загрозою зникнення, згідно з Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Червоний список МСОП — це провідний світовий реєстр статусу збереження біологічних видів, який сигналізує про необхідність негайних заходів для порятунку.
Пуфлінги, що вилуплюються після приблизно шести тижнів, мали б керуватися місячним світлом, щоб знайти шлях до моря. Однак яскраві вогні міста збивають їх з пантелику, і тисячі пташенят помилково летять до міста, опиняючись на причалах, парковках і дахах. Їхні короткі крила та загальна будова тіла, адаптовані для підводного плавання, роблять зліт з землі надзвичайно складним, залишаючи їх вразливими для хижаків, таких як коти.
Глобальні зміни та їх вплив на морських птахів
Однак проблема тупиків не обмежується лише світловим забрудненням. Нові виклики, пов’язані зі зміною клімату та надмірним виловом риби, також впливають на їхнє існування. Дослідження 2021 року виявило, що популяція криля в Північній Атлантиці скоротилася на 50% лише за 60 років. Криль – це дрібні ракоподібні, що є важливою складовою морських екосистем та основною їжею для багатьох морських тварин, включаючи тупиків. Надмірний вилов риби також призвів до значного зменшення запасів оселедця та інших кормових видів, які є життєво необхідними для тупиків.
Ці екологічні зміни призводять до того, що тупикам доводиться долати значно більші відстані в пошуках їжі, що, своєю чергою, зменшує розмір пташенят та підвищує їхню смертність від голоду. Доктор Ерпур С. Гансен, ісландський дослідник, який співпрацював з Оксфордським університетом у дослідженні 2021 року, зазначає, що атлантичні тупики, як і всі птахи родини чистикових, мають дуже енерговитратний політ. Це робить їх чутливими до змін відстані до джерел їжі та водночас чудовим показником змін у запасах їхнього корму. Висока смертність пташенят від голоду спостерігається протягом останніх десятиліть як у великих колоніях тупиків на Лофотенських островах (Норвегія), так і на Вестманнових островах. Лофотенські острови, як і Вестманнові, є одними з найважливіших місць гніздування атлантичних тупиків у світі.
Місія порятунку: “Puffling Patrol”
Щороку місія “Puffling Patrol” рятує тисячі птахів. Лише минулого року було врятовано близько 3000 пуфлінгів. Після того, як пташенят спіймали, вони проводять кілька годин у своїх рятівників, де їх ретельно маркують і реєструють. Будь-які травмовані птахи отримують допомогу в Центрі порятунку тупиків для реабілітації. Після світанку врятованих птахів транспортують до західних скель острова, де їх відпускають назад у їхнє природне середовище. Деяким птахам, особливо тим, хто ще не набрався достатньо сили, доводиться допомагати злетіти у повітря, щоб уникнути повернення на скелястий берег.
Дослідження 2024 року вперше продемонструвало визначальну роль штучного світла у дезорієнтації тупиків, які більшу частину свого життя проводять у морі. Наразі спроби переорієнтувати пуфлінгів подалі від міста не були успішними, тому діяльність “Puffling Patrol”, ймовірно, триватиме щороку, як це відбувається вже протягом багатьох поколінь. Це щорічне прагнення громади не лише рятує тисячі птахів, але й підкреслює глибокий зв’язок між людьми та природою, нагадуючи про нашу відповідальність за збереження дивовижного біорізноманіття планети.
